Чи є Маруся зрадницею рідної землі? Я вважаю, що ні. Тому що зрадник – це той, хто свідомо зраджує когось, а Маруся – лише жертва обставин. Що може зробити дівчина проти воїнів? Вона може лише чинити опір та заплатити за це життям. Чи це розумно? Адже життя людини – це найвища цінність, і кожен має право жити. Маруся приймає рішення не губити себе, а зробити для Батьківщини те, що в її силах – випустити на волю козаків. Це засвідчує її патріотизм. Вона розуміє, що це може дорого їй коштувати, але Богуславка – мужня дівчина. Багато мужності треба й для того, щоб пристосуватися до нового життя. Нелегко бути патріоткою, коли ти сама є бранкою і твоє життя залежить від іншої людини.
У повісті Івана Франка «Захар Беркут» розповідається про давні подіі, коли народ Тухольщини боронив свою землю від монголо-татарської навали.
З дійових осіб повісті мені найбільш сподобається молодший син Захара Беркута Максим. Мужній, відважний, сміливий, гордий юнак не може не сподобатися. Він - справжній патріот своєї землі. Коли монголо-татари прийшли на його землю, Максим серед перших встав на її захист.
Коли поранений Максим потрапив у полон, він вважає, що полон гірший за смерть. «Життя в неволі нічого не варте, краще смерть», - каже він. Коли боярин Тугар Вовк пропонує Максимові волю за вихід монголів з котловини, що перетворилася для них на пастку, Максим гордо відмовляється, бо не хоче купувати собі життя за таку ціну і вважає за краще загинути. Він залишається патріотом своєї землі, всого народу і не заплямовує своєї честі.
Коли Мирослава, кохана Максима, пропонує йому вибратися з табору, переодягнувшись у її одяг, Максим теж відмовляється, бро не хоче ризикувати її життям. Цим він показує, яка він благородна людина.
Максим мені дуже подобається, бо навіть у вкрай тяжких умовах зміг зберегти в собі найкращі людські риси: сміливість, благородство, любов до рідної землі.
У творі виведено чимало дійових осіб. Але найбільше мені сподобався Максим — молодший син Захара Беркута. Це сміливий і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. Коли монголо-татари напали на Руську землю, у перших рядах її захисників був Максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади Захара Беркута. У цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний Максим потрапляє у полон до монголів. Він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. Але так склалася доля. Боярин Тугар Вовк пропонує зберегти Максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. Але гордий Максим відмовляється від цієї пропозиції. Він, як і його батько Захар Беркут, не може пристати на таку умову — ціною власного життя випустити з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що «життя в неволі нічого не варте, краще смерть», проте відданість батьківщині і народові дають йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім'ї, народу. Кохана дівчина Максима Мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. Але Максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. Мужній, сміливий, гордий Максим, безперечно, не може не сподобатись. А безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав Максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.
