Стежка звивалась у високій траві попід насипом. У підхмарних чорних глибинах моторошно гуляли прожектори. На сході лягла по обрію величезна оранжева смуга. На світанку Будапештське шосе було вже загачене гарматами. Маковейчик, оглянувшись, мало не крикнув з несподіванки (3 творів О. Гончара).
2. Запишіть фразеологізми, поясніть їхнє значення та вкажіть, з яким відмінком вжито прийменник. З будь-якими чотирма фразеологізмами складіть речення.
Збитися з ніг, брати до серця, дивитися крізь пальці, не спускати з ока, дістати з-під землі, вилами по воді писане, землі під ногами не чути, взяти себе в руки, висіти на волосині, налягати на ноги.
Объяснение:
література допомагає реалізувати людську тягу до творчості. Величезний життєвий досвід або свій погляд на якесь питання ми можемо висловити через розповідь або книгу. Створення власних творів - це складне завдання, але в підсумку люди отримують величезне задоволення від процесу. Так само їх історію прочитають сотні людей. Таким чином, автор вплине на абсолютно незнайомих читачів.
Підводячи підсумки можна сказати, що основна роль літератури в житті людини полягає в навчанні, вихованні, обміні досвідом та ідеями. Але не варто забувати і про можливість самореалізації з її до нехай і не багато стають авторами оповідань або всесвітньо відомими письменниками. Так само, при правильному виборі літератури. Вона здатна принести і моральне задоволення від читання.
«…попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу»
«От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько!»
«Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру».
Максим
«мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом»
«…Молодий гірняк»; «…перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника Захара»;
«…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте, щире лице»
«…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним. …Боярська служба… поважала за його звичайність і розсудливість»
«Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!»