О. Гаврош у своєму творі “Неймовірні пригоди Івана Сили” розповідає про українського силача та борця, що був визнаний найсильнішою людиною нашої планети.
Іван втілює в собі риси благородної людини, що спроможна заступитися за того, хто цього потребує. Так, перебуваючи на вокзалі, він допоміг злодію, який видався йому німим, врятувавши чоловіка від привселюдного побиття. Звичайно, злодій згодом виявився зовсім не німим, проте таким вчинком Іван показав свою добродушність. І дуже прикро, коли поряд із благродством співіснує неправда та зажерливість.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/harakteristika-ivana-sili-z-tsitatami
Флегматик – М. Кутузов, Л. Толстой, І.
Флегматичний темперамент — спокійний, завжди рівний, наполегливий і завзятий трудівник життя. Завдяки урівноваженості нервових процесів і деякій їх інертності флегматик легко залишається спокійним навіть у найважчих обставинах життя. За наявності гальмування, що врівноважує процес збудження, йому не важко стримувати свої імпульси, пориви, чітко дотримуватись виробленого розпорядку життя, системи в роботі, не відволікатися з дріб’язкових приводів; завдяки цьому він може виконувати справу, що вимагає рівної витрати сил, тривалого і методичного напруження. Флегматик поважний, він не витрачає дарма сил: розраховуючи свої сили, він доводить справу до кінця. Він рівний у стосунках, у міру товариський, не любить даремної балаканини. Недоліком флегматика є його інертність, малорухливість.
Объяснение:
Повернувшись у свої околиці, Кармелюк став організовувати місцевих хлопців до повстання проти поміщиків Пігловських. Скоро зібрав загін, який забирав панське майно і роздавав його бідним селянам. Загін месника не тільки забирав майно в поміщиків-чужинців, але й деяких своїх запроданців, що допомагали окупантам гнобити своїх братів.
Зокрема Кармелюк здійснює напади на сільських багатіїв Федора Шевчука та Івана Сала в с. Дубовому й інших, хто гнобив простий народ. Про його діяльність стало відомо і за ним почали стежити військові загони влади. Незабаром Кармалюка спіймали і московський каральний загін і засудив месника до 500 ударів шпіцрутенами, після чого Устима відправили до кримського штрафного батальйону. На шляху до Криму Кармелюк утік з-під варти, повернувся додому і знову продовжив боротьбу.Повстанські загони систематично поповнювали селянська молодь і втікачі з царської армії. Вони все більше загрожували пануючій системі. 1814-го повстанський рух дуже швидко розгортається по всьому Поділлі. У містах і містечках спалахують селянські бунти, нищаться панські маєтки, корчми. Стривожена колоніальна адміністрація шукає порятунку від повстанців. Захоплені у поміщиків гроші та майно Кармалюк роздає збіднілим селянам. Проти нього виставили кілька каральних загонів, яким вдається схопити отамана й ув’язнити в Літинську тюрму. Але з цієї тюрми Кармелюк утікає. Вийшовши на волю, відважний ватажок, маючи підтримку в народі, продовжує визвольні змагання та допомагає бідним. 1817 року московські жандарми вчергове схопили Кармалюка, й ув’язнили його в Кам’янець-Подільській в’язниці. Там військовий суд засудив героя до страти, але в останню мить Подільський військовий губернатор Бахметьєв замінив кару 25 ударами батогом, тавруванням розпеченим залізом, і засланням на десять років у Сибір.
Та невтомний і мужній отаман 1818-го втікає з В’ятської етапної в’язниці й повертається на Поділля. Тут він став діяти ще оперативніше, маневруючи між облавами окупаційних військ. Популярність Кармалюка зростає, до нього приєднуються все нові і нові бійці, селяни допомагають йому у всьому і переховують від різних загроз.
У цей час родину Кармалюка, його дружину Марію та дітей піддають репресіям і гонінням. У Кармалюка було четверо синів та одна донька. Устим дуже рідко зустрічався зі сім’єю. Він весь час був зайнятий