Філософія - це особлива форма рефлексії людини над буттям і над самим собою (філософська мудрість), яка грунтується не тільки на мисленнєво-раціональному мислення, а й на безпосередньо-інтуїтивному, художньо-емоційному його осягненні, що має своєю метою відобразити глибоке єдність світу.
Філософське пізнання містить у собі духовно-практичні орієнтири. Філософія повинна намагатися давати відповіді на питання, а краще - повинна давати шлях до відповідей на запитання про сенс життя, сенсі любові, можливості щастя, добро і зло, сенс творчості, природі людини і суспільства в цілому, місце людини у всесвіті. Таким чином, як відзначають сучасні мислителі [3], - філософія виконує істотну і несуєтності задачу - вона відкриває шлях до розуміння людиною сенсу історії та до самовизначення себе в ній.
Філософське пізнання висловлює ціннісні підстави людського існування.
Наукове пізнання прагне розкрити необхідні, об'єктивні зв'язки, які фіксуються в якості об'єктивних законів. Якщо цього немає, то немає і науки, бо саме поняття науковості передбачає відкриття законів, заглиблення в сутність досліджуваних явищ. Звідси випливають орієнтація наукового пізнання на об'єктивність і усунення, по можливості, всіх суб'єктивістських моментів.
Метою і найвищою цінністю наукового пізнання є пошук об'єктивної істини, постигаемой переважно раціональними засобами і методами. Його завдання - дати правдиве відображення процесів, об'єктивну картину того, що є [4].[4]
Наукове пізнання характеризується строгою доказовістю, обгрунтованістю отриманих результатів, достовірністю висновків, хоча в процесі наукового пізнання висувається чимало гіпотез, здогадок, припущень, імовірнісних суджень і т.п.
Цьогоріч минає 110 років, як зорганізувалося Подільське товариство “Просвіта”. А сприяв такій епохальній події жовтневий Маніфест 1905 року, яким скасовували певні обмеження громадян царської Росії. Скориставшись царською “ласкою” — лібералізацією — інтелігенти, священнослужителі Кам’янця-Подільського Кость Солуха, Олімпіада Пащенко, Сергій Іваницький, Кирило Стиранкевич, Віталій Стиранкевич, Юхим Сіцінський, Віктор Приходько, Калістрат Степура, Степан Дложевський, Віктор Злотчанський, Павло Вікул зібралися на організаційний комітет і заходилися довкола затвердження статуту, перший пункт якого гласив: “Товариство має на меті до культурно-просвітницькому розвитку українського народу на Поділлі”. Для того, щоб цей документ набрав юридичної сили, потрібна була до дворян. Своє плече у цій важливій справі підставив Михайло Степанович Завойко.
Як результат, 6 травня 1906 року губернатор Ейлер підписав статут. Перше засідання Подільської “Просвіти” відбулося 8 травня 1906 року, на той час у товаристві налічувалося 120 членів. На засіданні обрали раду із 8 осіб на чолі з головою, лікарем Костем Григоровичем Солухою. Тоді ж надіслали текст телеграми на ім’я лідера української групи в Державній Думі І. Шрага з побажанням сил і снаги в боротьбі за волю і щастя України, ще одну телеграму надіслали В. Антоновичу з проханням стати почесним членом подільської “Просвіти”