Він з своїм другом Грициком потрапляє у різні пригоди. Що б не трапилося з друзями, він виявляє самостійність, наполегливість, кмітливість, дорослість. Санько не вважає себе дитиною, він, хоч і малий, але вже може бути справжнім козаком і битися з татарами нарівні з своїми товаришами. Він вправно скаче на коні, може ходити в розвідку і залишається непоміченим.
Він дуже жалісливий до свого вчителя і старшого друга – діда Кудьми. Намагається врятувати діда від неминучої смерті, а коли той все ж помер, Санько тяжко переживає цю втрату.
Мені сподобалося в цій книжці все, усі пригоди. Один з них, дуже яскравий, епізод із страшною хижою дикою кішкою: «Санько напружено вдивлявся у сіру пляму, котра піднімалася вгору.«Не лізь, - подумки умовляв він її, як ото нещодавно курчат на своєму подвір’ї. - Ти ж сита. Навіщо тобі ще й ми? Ну, не лізь же далі, зупинися!»У відповідь почулося зле сичання. Два вогники блиснули у Саньків бік. Та він був ладен присягнутися чим завгодно, що сіра пляма завмерла!«Молодець, - подумки продовжував він говорити з дикою кішкою. - Йшла б ти собі до лісу, га? Ну, що тобі варто це зробити? Там же поживи скільки завгодно. Ну, йди тебе, йди геть!…»Він уявив, як дика кішка, зупинившись, почала роздумувати, що їй робити далі. Потім вона розвернулася і поволеньки стала спускатися по стовбуру…За мить під Сторожовим дубом почулося м’яке гупання.- Пішла! - зраділо видихнув Грицик». Хотілося б, щоб більше було таких людей, як Санько, у наш час. Україна могла б пишатися ними.
Мені дуже сподобався твір Володимира Рутківського «Джури козака Швайки» . Під час прочитання твору, я уявляв себе на місці головних героїв - Санька та Грицика. Прочитавши твір, я зрозумів, що дружба - спражній скарб. Варто цінувати тих людей, які є поряд з тобою. Також завжди слід залишатися патріотом. Саме цей твір пробудив у мені патріотичні почуття. Тепер я знаю, що варто бути вірним рідній землі, славити її та любити. Також не слід пробачати зраду. Українці - славний та сильний народ, який здавна прагне волі. Тож ми, молоде покоління, повинні справдити надії наших предків на щасливе майбутнє.
поета завжди цыкавила Україна та її стан. Але ще одним таким важливим питанням було українське жіноцтво. це його незагоєна рана. образ жінки-кріпачки нерозривно поєднаний з образом його матері, яку ще молодою зложала тяжка праця в могилу.
найбільше його боліла душа за дівчат, які стражда від кохання. Візьмемо за приклад вірш "Катерина".він показує долю збещених дівчат. перше, що він сказав, це щоб кохалися та не з москалями. потім вона стала покриткою, і щоб жити почала просити милостиню. жертвує собою, заради дитини. Самопожертва це сильна сторона жінки.
ось і вся еволюція: спочатку вона жила нормально, так як і всі, але один необдуманий крок зламав все її життя. і це показано не в одному віршеві. наприклад "Тополя", "Наймичка", "Причина", "Лілея".
Шевченко змальовував усі плюси жінок:доброта, чуйність, самопожуртва, щирість Він підняв образ маьері-наймички чи дівчини-покритки на п*єдестал краси . Жінка з дитям на руках завжди була його музою