Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати. Борода не робить мудрим чоловіка. В умілого і долото рибу ловить! Вік живи — Вік учись. Вчення в щасті красить, а в нещасті тішить. Вченому світ, а невченому тьма. Гарно того вчити, хто хоче все знати. Голова без розуму, як ліхтарня без свічки. Голова не на те, щоб тільки кашкет носить! Грамоти вчиться — завжди пригодиться. Грамотний — видющий і на все тямущий. Дарма, що малий, а й старого навчить! Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться! Дивиться рідко, та густо бачить. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. За битого двох небитих дають, та й то не беруть. За дурною головою рукам і ногам немає спокою. За одного вченого дають десять невчених. За одного грамотного сім неграмотних дають. Знає, на чім світ стоїть! Знання робить життя красним. І з сивою бородою не все розум приходить! І сила перед розумом никне! Учись — на старість буде як нахідка! Розумний батько сина опитати не соромиться. Розумний всякому дає лад. Розумну річ приємно й слухать. Розум — скарб людини. Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє. Сила та розум — краса людини. Сила уму уступає! Скільки голів, стільки й умів! Старого горобця на полові не обдуриш. Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати. Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду. Хто грамоти вміє, той краще сіє. Хто добре учиться, той буде й добре робить. Хто знання має, той мур зламає. Хто людей питає, той і розум має. Хто хоче багато знати, тому треба мало спати. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Чоловік розуму вчиться цілий вік. Шануй учителя, як родителя! Щастя без розуму — торбина дірява. Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш. Що голова, то й розум! Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить. Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся. Як голова сивіє, то чоловік мудріє. Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень. Яка головонька, така й розмовонька! Які літа — такий розум!
Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця. Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому.
Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. Кожен, хто коли-небудь гав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. З журбою можна гати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги.
Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця. На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії.
Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і красива.
Люди завжди прагнули до краси. Це стосувалося не тільки матеріальних сторін життя, наприклад, красивого житла, транспортних засобів або прикрас, але і аспектів відносин між людьми. Навряд чи є на світі така людина, яка ніколи не хотіла до комусь, кому потрібна до безоплатно з чистого душевного пориву. Звичайно, всі люди такі, основною причиною тому служить те, що людина була створена Богом.
Література приносить нам величезну кількість прикладів дивовижних вчинків людей. Звичайно, в ній описується не тільки це, але й злі наміри і дії, шкода, що заподіюється однією людиною іншій і багато чого подібне й поганого. Водночас, як мені думається, найбільш цінним у всіх книгах є приклади того, як одна людина допомагає іншій, як вона демонструє свою доброту, чесність, справедливість та інші красиві людські якості. Я думаю, що саме такі приклади і слід запам’ятовувати в першу чергу при прочитанні книг. Найчастіше так і відбувається – люди запам’ятовують з книг саме благородні вчинки героїв творів, оскільки вчинки ці дуже красиві.
В якості хорошого прикладу красивих і чистих взаємин між людьми можна привести відносини між героями твору «Останній листок» авторства О. Генрі. У цьому своєму творі автор розповів про спільне життя художників у їх власному кварталі, в якому якраз розгорілася страшна епідемія пневмонії. Героїня твору на ім’я Джонсі сильно захворіла, але вижити їй могла до лише віра в виживання і одужання. Сили Джонсі були на межі, вона думала, що незабаром помре. Вона визначила для себе, що смерть її настане тоді, коли з дерева, що стоїть за її вікном, впаде останній листок. Але листок все ніяк не падав, що додало дівчині впевненість у тому, що вона повинна вижити, і вона пішла на поправку. Як виявилося, справа тут була зовсім не в диві, а у високому вчинку її сусіда Бермана, який зміг намалювати на дереві листок, який дав Джонсі віру. На жаль, сам Берман помер, але його чистий вчинок напевно залишився в пам’яті оточуючих ще на дуже довгий час.
Якщо людина відчуває, що їй бракує духовності, впевненості у своєму високому призначенні, вона просто зобов’язана читати багато правильних книжок. Завдяки читанню кожна людина збагачується шляхом отримання прикладів високих і чистих вчинків. Роблячи такі дії, такі чисті і благородні дії, завжди можна бути впевненим у тому, що зі сторони вони виглядатимуть надзвичайно красивими.
Борода не робить мудрим чоловіка.
В умілого і долото рибу ловить!
Вік живи — Вік учись.
Вчення в щасті красить, а в нещасті тішить.
Вченому світ, а невченому тьма.
Гарно того вчити, хто хоче все знати.
Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.
Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!
Грамоти вчиться — завжди пригодиться.
Грамотний — видющий і на все тямущий.
Дарма, що малий, а й старого навчить!
Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться!
Дивиться рідко, та густо бачить.
Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
За дурною головою рукам і ногам немає спокою.
За одного вченого дають десять невчених.
За одного грамотного сім неграмотних дають.
Знає, на чім світ стоїть!
Знання робить життя красним.
І з сивою бородою не все розум приходить!
І сила перед розумом никне!
Учись — на старість буде як нахідка!
Розумний батько сина опитати не соромиться.
Розумний всякому дає лад.
Розумну річ приємно й слухать.
Розум — скарб людини.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сила та розум — краса людини.
Сила уму уступає!
Скільки голів, стільки й умів!
Старого горобця на полові не обдуриш.
Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.
Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
Хто грамоти вміє, той краще сіє.
Хто добре учиться, той буде й добре робить.
Хто знання має, той мур зламає.
Хто людей питає, той і розум має.
Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
Чоловік розуму вчиться цілий вік.
Шануй учителя, як родителя!
Щастя без розуму — торбина дірява.
Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш.
Що голова, то й розум!
Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить.
Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся.
Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень.
Яка головонька, така й розмовонька!
Які літа — такий розум!