Тема «Климко»: зображення тяжких поневірянь Климка у часи фашистської окупації рідного краю. Ідея «Климко»: прокляття війни, уславлення доброти, милосердя, чуйності, щирості. Основна думка: маленькі громадяни нашої країни — діти війни — виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги. Жанр «Климко»: повість автобіографічної трилогії. Особливості повісті «Климко» У повісті влучно переплітається дійсне життя Климка з минулим. Це дозволяє читачеві більше дізнатися про життя хлопця, про його радості і страждання, зрозуміти його характер, поведінку, вчинки.
1. Ще не вмерла України і слава, і воля, ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
2. Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива, додолу верби гне високі, горами хвилю підійма..
3. Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі, заплакала Марусенька
свої ясні очі.
4. Всякому місту-звичай і права, всяка тримає свій ум голова; всякому серцю — любов і тепло, всякеє горло свій смак віднайшло.
5. Ой у лузі червона калина похилилася, чогось наша славна Україна зажурилася.
6. Cім'я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає.
7. Бачу я тебе в снах, у дібровах зеле- них, по забутих стежках ти приходиш до мене.
8. Сіла птаха білокрила на тополю, сіло сонце понад вечір за поля.
9. Горіла сосна, палала, під нею дівчина стояла.
10. Несе Галя воду - за нею Іванко, як барвінок, в’ється.