Іншомовні слова при вірному, розумному використанні можуть виступати у якості джерела, яке служить збагаченню української мови, та наповнює її новими барвами. Деякі з них назавжди увійшли до, так званої, активної лексики і наразі, їх відсутність неможливо навіть уявити.
Наприклад такі широко поширенні слова, котрими ми користуємося у щоденному спілкуванні, як вишня, буква, майстер, папір, юрист, огірок, телевізор, диван та багато інших, були свого часу запозичені с інших мов.
Ключова роль належить іномовним словам у сфері ділової, професійної та наукової лексики. Наприклад, такі слова, як юрист, агроном, менеджер, біологія, література, метафора, геометрія, інтернет прийшли до нас із іноземних словників.
Аналізуючи появу певних іноземних слів, можна у значній мірі, відслідити історію українського народу, зміну епох, та розвиток суспільство Річ у тім, що при політичних, економічних, та культурних контактах с представниками інших народів, мовний запас незмінно розширюється, поповнюються новими назвами та термінами.
Це нормальній, природній процес мовного розвитку, який не зупиняється і у сучасності. Вчені — лінгвісти нарахували декілька сотень слів, які активно вживаються українцями, але ще не встигли зайняти належні місця у словниках.
Таким чином, іншомовні слова мають важливе значення для збагачення та поповнення мовних ресурсів. Однак, таку функцію вони виконують лише у тому випадку, коли використовуються вірно, грамотно, дотепно и помірно.
Нажаль доводиться констатувати факт: на сьогоднішній день, надмірне використання запозичених слів та мовних зворотів набуло загального , можна навіть сказати, глобального поширення, що досить негативно відображається на українській мові.
Іншомовні слова та вирази можна зустріти у пресі, та інших засобах масової інформацій, вони заполонили собою сферу реклами та мистецтвам Але найгірше за все, коли людина вживає іноземні слова, без крайньої потреби, іноді навіть не розуміючи їх значення, лише для того, щоб виділятися та проявити свою оригінальність. При такому використанні, іншомовні слова з джерела збагачення мови, обертаються на засіб її засмічення.
Нещодавно ми читали оповідання "Федько-халамидник", яке написав Володимир Винниченко. Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження.
Володимир Винниченко розповідає про двох хлопчиків — Федька, сина бідного робітника, і Толю, дитину заможних батьків.
Федько-халамидник був дуже чесним і ніколи не брехав. Вадою хлопчика було те, що він заважав іншим дітям спокійно гратися, зчиняв бійки, робив шкоду сусідам. Проте Федько заслужив повагу однолітків, бо був справжнім другом і ніколи не видавав товаришів. Толя був делікатний, ніжний, сумирний. Він завжди був охайний, причепурений, а у двір виходив боязко й поводився тихо.
Одного дня хлопці пішли подивитися, як іде по річці весняна крига. Толю не покликали, але він все одно пішов. Федько вирішив перебратися по хитких крижинах з одного берега на інший і зробив це. Толі здалося, що він теж здатний на такий вчинок: хлопчик ступив на кригу. І тут сталося нещастя. Федько допоміг Толі, і той, як стріла, вилетів на берег. Упевнившись у власній безпеці, Толя навіть не подав палиці своєму рятівникові, тому що боявся опинитися в воді. Інші хлопці кинулися до Федька й витягли його На берег. Коли Федько-халамидник, геть мокрий та синій від холоду, теж був у безпеці, йому навіть не дозволили сказати правду. Толя ж підло звалив вину на Федька. Про те, щоб подякувати своєму рятівникові, Толя навіть не подумав.
Безперечно, Федько-халамидник повівся благородно, врятувавши товариша не тільки від наглої смерті, але й від батьківського покарання. Толя виявився черствою й зовсім байдужою до чужого нещастя людиною. Ще Толя — брехун і негідник. Коли Федько захворів на запалення легенів і помер, цей боягуз, обдуривши матір Федька, забрав чижика. А коли на цвинтарі ховали нещасного Федька, Толя спокійно грався з пташкою й не відчував ані жалю, ані смутку, ані докорів совісті.
Поведінка Федька викликає в мене захоплення, а поведінка Толі — справжнє обурення. Замість того, щоб берегти такого вірного товариша, Толя став причиною смерті Федька. Байдужість Толі майже лякає мене.
Сьогодні, коли навколо так багато черствості й ненависті, треба виховувати в собі риси характеру, властиві Федькові-халамиднику, і позбуватися рис, які мав Толя.
У 1813 році Адельбертом Шаміссо потрапила до рук зошит - щоденник його друга, Петера Шлемеля. Його приніс рано вранці дивна людина з довгою сивою бородою, одягнений у чорну зношену угорку. Ось його зміст.
Після довгого плавання я прибув до Гамбурга з листом для пана Томаса Джона від його брата.Гості пана Джона, серед яких була прекрасна Фані, не помічали мене. Точно також вони не помічали довгого кістлявого людини в літах, одягненого в сірий шовковий редингот, який теж був в числі гостей. Щоб зробити послугу панам, цей чоловік один за одним виймав з кишені предмети, які ніяк не могли там поміститися, - підзорну трубу, турецький килим, намет і навіть трьох верхових коней. Гості ж немов не знаходили в цьому нічого дивного. У блідому обличчі цієї людини було щось таке страшне, що я не витримав і вирішив непомітно піти.
Як же я перетрусити, коли побачив, що чоловік у сірому наздогнав мене. Він чемно заговорив зі мною і запропонував будь-яке з наявних у нього казкових скарбів - корінь мандрагори, пфеніги-перевертні, скатертину-самобранку, чарівний гаманець Фортунатто - обміняти на мою власну тінь. Як ні великий був мій страх, при думці про багатство я забув про все і вибрав чарівний гаманець. Незнайомець обережно згорнув мою тінь, заховав її в свій бездонну кишеню і швидко пішов.
Незабаром я почав шкодувати про скоєне. Виявилося, що без тіні не можна здатися на вулиці - усі помічали її відсутність У мені початок прокидатися свідомість того, що, хоча золото цінується на землі набагато дорожче, ніж заслуги і доброчесність, тінь поважають ще більше, ніж золото. Я зняв у найдорожчому готелі номер, що виходить вікнами на північ. Для догляду за своєю особливою я найняв людину на ім'я Бендель. Після цього я вирішив ще раз перевірити громадську думку і вийшов на вулицю в місячну ніч. Через відсутність тіні, чоловіки дивилися на мене з презирством, а жінки - з жалем. Чимало перехожих просто відвертаються від мене.
Вранці я вирішив будь-що не стало знайти чоловіка в сірому. Я точно описав його Бенделю і вказав місце, де я з ним зустрівся. Але в будинку пана Джона його ніхто не пам'ятав і не знав. У той же день Бендель зустрів його на порозі готелю, але не дізнався. Чоловік у сірому попросив передати мені, що зараз він відправляється за море. Рівно через рік він розшукає мене, і тоді ми зможемо укласти більш вигідну угоду. Я спробував перехопити його в гавані, але сірий чоловік зник, як тінь.
Я зізнався слузі, що позбувся своєї тіні, і люди зневажають мене. Бендель вініл в моєму нещастя себе, адже це він упустив чоловіка в сірому. Він присягнувся, що ніколи не покине мене. Я був переконаний, що їм керує не користолюбство. З тих пір я знову зважився бувати на людях і почав грати відому роль у світі. Бенделю з дивовижною спритністю вдавалося приховати відсутність тіні. Як людина дуже багатий, я міг дозволити собі всілякі дивацтва і примхи. Я вже спокійно чекав відвідування, обіцяного загадковим незнайомцем через рік.
Незабаром на мене звернула увагу красуня Фані. Це тішило мою марнославству, і я слідував за нею, ховаючись від світла. Я любив тільки розумом і не міг полюбити серцем. Ця тривіальний роман закінчився зненацька. Однією місячної ночі Фані побачила, що в мене немає тіні і зомліла. Я спішно покинув місто, узявши з собою двох слуг: вірного Бенделя і пронози на ім'я Раскал, який ні про що не підозрював. Ми безупинно перетнули кордон і гори. Переваливши на іншу сторону хребта, я погодився зупинитися відпочити на водах, у відокремленому містечку.
Я послав вперед Бенделя, доручивши підшукати відповідний будинок. Приблизно за годину шляху від місця призначення нам перегородила дорогу святково виряджена натовп - це місцеві жителі влаштували мені урочисту зустріч. Тоді я в перший раз побачив дівчину, прекрасну, як ангел.