Объяснение:
1. Прочитайте та перекладіть текст. Визначте тип, стиль мовлення, головну думку. Знайдіть у тексті 5 іменників 2 відміни.
Первiснi люди не вмiли добувати вогонь. За ним полювали: людина пiдкрадалась до запаленого блискавкою дерева та обережно вiдносила палаючу головешку, вiд якоï розводили багаття. Хранителi вогню стежили, щоб багаття не погасало. Вони пiдтримували вогонь i вдень, i вночi. Потiм люди навчилися самi добувати вогонь. Дерев’яну паличку вставляли у видовбаний у шматку дерева отвiр, куди клали сухий мох, i швидко обертали. Вiд тертя дерево нагрівалось, мох загорявся.
Сучасний сiрник, голiвка якого вкрита легкозаймистою сумiшшю, теж загоряється вiд тертя об коробочку. Зараз є сiрники, якi можуть горiти при сильному вiтрi i пiд дощем. Є ще й запальнички.
Добути вогонь Але обережно поводитися з ним можуть не всi. Iнколи дiти граються з вогнем. Це небезпечно: вiд маленького сiрника може згорiти цiлий будинок, великий лiс чи поле. Щороку вiд пожеж гине багато людей. А ви навчилися правильно поводитися з вогнем?
2. Що називається числiвником. Як розрізнити між собою кiлькiснi та порядковi числівники? Наведіть приклади.
3. Вiд поданих кiлькiсних числiвникiв утворiть порядковi.
Один, сiмдесят, п’ять, тисяча дев’ятсот шiстдесят п’ять, мiльйон
Павлуша, або ж Павлусь - кращий друг Івана на прізвисько "Ява", один з головних героїв дитячої повісті Всеволода Нестайко "Тореодори з Васюківки".
Цей хлопець дуже вигадливий та винахідливий, нестримний та злегка поспішний. Він добрий і чуйний, знає, що таке справжня дружба і цінує її.
На відміну від Яви, Павлусь більш серйозний та врівноважений, адже він мріє стати пілотом літака, коли стане дорослим. А для цього, як відомо, треба бути уважним та відповідальним. Таким він і прагне бути. До того ж, він розумний та кмітливий.
В цілому ж, він такий самий бешкетник, як і його непосидючий друг Ява
...Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, ї в огні
Її, окраденую, збудять...
Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається:
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині -
Однаковісінько мені.
Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: "Мені однаково, чи буду // Я жить в Україні, чи ні". Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі - "На нашій - не своїй землі". Та перед цими рядками є й інші: "На нашій славній Україні". З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого - все-таки, "не своя", бо невільна, сама собі не належить. Гадаю, саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але нараз відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й "малого сліду".