Страшене оповідання Хвильового описує, як розірвав свою душу чекіст. Він весь останній час гаряче бажав стати людиної з холодним чітким разумом, але став назавжди лише мертвим. Він так радів, що зустрів на своєму шляху доктора, що той наприкінці цієї жахливої історії дав йому можливість скласти останній іспити на вірність. Головному герою треба було обрати між "я-чекіст" і "я-людина". Борячись за свої переконання, зміг розтріляти свою матір, яку не тільки любив, але й потребував більш за все. Вони були так близькі. Ще донедавно він клав її голову собі на груди, а вже сьогодні він віддав їй останній знак своєї любові- вбив сам, обіймаючи в останніх синових обіймах. Як не страшно це казати, але в цьому проявилася його любов, його біль і відчай. Можливо, недарма автор часто згадує образ Марії Діви, бо як вона віддала сина на смерть заради віри, так і син віддав мати заради своїх переконань у справедливість і перемогу тих, хто стали для нього богами.
Якщо він і залишиться живим, то гадаю, що життя для нього все одне скінчилося там на мертвому полі, серед мертвих монашок, поряд з покладеним ніжно тілом відданої на смерть матері.
У житті українського народу пісні займають окреме місце. Українські пісні надзвичайно мелодійні, в них поєднується пісенність української мови та чарівність мелодії. Українські народні пісні складалися протягом багатьох століть. Вони розповідають про цілі епохи в історії українського народу. В них йде мова і про мужніх завзятих козаків, які боронили українські землі від загарбників, і про тяжкі випробування, які випадали на долю українського народу , і про велич української нації. Розповідають пісні і про повсякденні явища, про кохання, про нещасливу долю окремих людей.З пісень ми дізнаємся , як жили наші пращури. Український народ вкладав у пісню глибоке значення, обовязково відбивав у ній якусь подію. І тому пісні треба знати , бо в них історія українського народу.
Народився Володимир Миколайович Сосюра 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве, що на Донбасі, в сім’ї робітників. Батько Володимира, Микола Володимирович, був різноплановою людино, він і вчителював, і працював на шахті, був адвокатом, хоча за своїм фахом – креслярем. Матір, Марія Данилівна, була звичайна робітниця з Луганська, справи її в основному зводилися до хатньої роботи. В такій сім’ї і виховувався майбутній геній української поезії. Після закінчення сільської школи, молодий Володимир поступив до аграрної школи. Водночас, з самих ранніх літ, хлопець допомагав батькові на шахті, тому праця в ньому ще з дитинства виховала людину розуміючу життя звичайних людей. Володимир Сосюра дуже переживав за життя та майбутнє держави, тому під час громадянської війни, одразу вступив в ряди УНР, а згодом до Червоної армії. Після боротьби, в 1922 році, Володимир вступає до Комуністичного харківського університету, через рік іде вчитися до Харківського інституту народної освіти, який закінчив в 1925 р. Водночас, весь цей час займається творчістю, починає писати, належить до багатьох літературних організацій, в роботі яких бере активну участь.