Відповідь:Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім’ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Учасник німецько-радянської війни. Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. Друкуватися почав з 1940 року. Пік популярності поета припав на 1980-ті. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 1950–1961 роках — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво». Найвідоміші збірки Павла Глазового – “Великі цяці”,”Картикатури з натури”,”Смійтесь,друзі,на здоров’я”,”Сміхологія. Посібник для всіх, кому любий сміх”. Павло Глазовий лауреат премії імені Остапа Вишні в 1988 році за книгу «Сміхологія». Жив у Києві на вулиці Льва Толстого, 25. Помер 29 жовтня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі
Пояснення:
Притча про блудного сина розкриває нам стосунки в родині. Як бачите, у батька двоє синів. І звичайно, те саме виховання. Але молодший син не хоче чекати, поки батько помре, щоб успадкувати майно. Тому він вимагає своєї частки ще за життя батька. Батько, незважаючи на те, що це жорстоке прохання, віддає молодшому синові свою частку. З притчі ми знаємо, що син був відсутній і розтратив усі гроші. Коли все закінчилося, він почав пасти свиней, що було огидно для його національності. І лише за складних обставин він згадує свого батька. Він кидає все і йде до нього, мріючи бути його слугою. Але любов батька незмірна. Незважаючи на біль, яку завдав йому його молодший син, він влаштовує вечірку на честь повернення сина. Вона дарує йому багатий одяг і дорогоцінну обручку, а це означає, що він знову його син. Цінність притчі полягає в тому, що вона показує справжнє ставлення батьків до дітей. Що б діти не робили, вони завжди будуть улюбленими дітьми для своїх батьків. Головне, щоб діти це цінували.
