Щастя - дуже складна категорія, яку кожен вибирає для себе. Ми не можемо описати ці почуття. На мій погляд, ми можемо бачити це в очах людей. Щастя світиться зсередини нашої душі. Для однієї людини щастя - це здоров'я, для іншого - любов чи дух. Деякі люди думають, що щастя - це короткий час їхнього життя. Як правило, ми працюємо над досягненням нашої мети протягом тривалого часу, і якщо ми успішні, ми відчуваємо захват і радість. Іноді ми відчуваємо щастя, коли бачимо неймовірні пейзажі і красиві будівлі. Для мене щастя - це моє життя. Я насолоджуюся кожним моментом. Звичайно, якщо у мене буде кар'єра і сім'я, я буду дуже щасливий. Я думаю, що кожен може бути щасливою людиною, бо у кожного є родичі, друзі і можливості, які він може реалізувати в майбутньому. На жаль, багато людей думають, що вони не щасливі, тому що у них багато проблем. Ми не пам'ятаємо ніяких хороших подій і речей протягом тривалого часу. Ми пам'ятаємо погані часи, і це дуже типово для людей. Я вважаю, що всі люди в світі щасливі, але кожен повинен згадати всі дії в своєму житті, які принесли щастя.
Іва́н Фе́дорович Драч (17 жовтня 1936, Теліжинці, Тетіївський район, Київська область, Українська СРР — 19 червня 2018, Київ, Україна) — український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Член КПРС (1959—1990). Перший голова Народного Руху України (1989). Народний депутат України 3-го скликання. Герой України (2006)
Народився в родині робітника радгоспу. Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічній школі села Дзвеняче Тетіївського району. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ з напрямку діяльності МТС. 1955—1958 служив в армії в 16‑му понтонно‑мостовому Верхньодніпровському полку.
Від 1957 навчався на філологічному факультеті в Київському університеті. Виключено через творчі та політичні погляди. У вересні 1961 зміг відновитися на заочне відділення. Пізніше, залишивши навчання, розпочав працювати в редакції газети «Літературна Україна». Закінчив Найвищі сценарні курси в Москві. Тоді саме написав перші вірші. В 1959 вступив до КПРС.
До того самого часу належать перші контакти з українськими дисидентами й перші вірші зі критичними оцінками радянської влади.
Після арештів дисидентів написав відкритого листа, у якому каявся в своїх зв'язках із ними (травень 1966)[джерело?], після чого стосунки з офіційною владою суттєво покращились. Неодноразово в різкій формі засуджував буржуазний націоналізм, підтримував діяльність комуністичної партії як у виступах, так і в поезії. Разом із тим, 30 червня 1966 ЦК Компартії України схвалив постанову про серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Київській кіностудії ім. О. Довженка, у якій піддавалися критиці кінострічки «Криниця для спраглих» (автор сценарію І. Драч, режисер Ю. Іллєнко). У 1976 він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку віршів «Корінь і крона».
