Казка про дітей які потрапили у космос на невідому планету.
Це був звичайний день літніх канікул. Ми з Юрком, Василем та Тарасом сиділи на каруселі і думали у що гратися, бо нам було нудно. Кожен хотів грати у своє, але нікому це не було цікаво. І тут підійшов він.Це був маленький чоловічок метра зростом. Він запропонував піти нам на чарівну планету. Ми були не проти.А що? Усе одно нічого робити. Чоловічок пішов,а ми за ним.І тут ми попали на чарівну планету.Тут ходили шоколадні діти і було море із солодощів. Ми так багато їли солодощів, що у нас розболівся живіт. І тут приходить чоловічок і каже що нам пора додому. Ми не хотіли,але прийшлось. Ми знову пішли за ним і потрапили додому. На цю планету ми ходили кожен день і були задоволені.
Хлопець, залишившись сиротою, ріс в свого дядька Кирила, який любив його і балував як міг (привозив гостинець з рейсу), хоча в той же час вихованню надавалася неабияка роль (слідкував за навчанням у школі, привчав до самостійності). Напевне, саме любов і виховання дядька витворили з Климка ті людські риси, які ціняться понад усе: здатність любити і турбуватися про ближнього від усього серця, аж до самопожертви.
Але у чому ж виявляється та безмежна любов Климка до людей? Після смерті дядька його за до себе жити чужі люди, однак він відмовився, щоб не обтяжувати їх. Але це дрібниця в порівнянні з тим, що зумовило його подорож (а отже і загибель) восени босоніж за 200 км без харчів. Хлопець пішов по сіль у Славянськ з Донбасу, щоб потім виміняти сіль на їжу для друга і його дідуся, а найголовніше, - на молочко для маленької донечки своєї вчительки.
Тобто він вирушив у небезпечну мандрівку заради чужих людей! Що ж, як не любов та турбота про долю близьких могли змусити його до цього? Або потім, у Славянську, що заважало йому залишитись у тітки Марини, яка так вмовляла його стати її названим сином? І не саме почуття обов'язку і відповідальності за долю ближніх штовхало його у зворотній шлях, але любов і турбота про тих, які чекають на нього і на те, що він принесе, як порятунку. І тому хлопець навіть не дочекався повного одужання - вирушив у дорогу.
І останній момент, коли Климко бачить рідне місто і поспішає додому, на шляху йому трапляється солдат, переслідуваний німцем з кулеметом. І в цей час, як і раніш, хлопець не думає про небезпеку для свого життя, він вказує напрямок, де солдат може заховатися.