Що таке пейзаж у літературному творі?
Пейзажем у літературному творі називається опис природи чи окремих явищ природи. Пейзаж може зустрічатися як у прозі, так і в поезії, і навіть у драмі у нпгляді авторських ремарок. Якщо вірш присвячений природі, він належить до окремого різновиду поезії — пейзажної лірики.
Навіщо потрібен пейзаж у літературі?
Пейзаж у літературі допомагає читачеві краще уявити місце дії, робить твір иекравішим та цікавішим. Крім того, пейзаж часто використовується, щоб підкреслити психологічний стан людини (пейзаж може бути суголосним настроєві або, навпаки, контрастувати з ним).
Схарактеризуйте пейзажну лірику Тичини.
У ліриці П. Тичини пейзажі змальовані різнобічно, поет звертає увагу на звуки, кольори, навіть на запахи, які йому трапляються у світі природи. Пейзажна лірика П. Тичини надзвичайно мелодійна. Крім того, митець за до пейзажу висловлює свої патріотичні почуття, глибоку любов до рідної землі.
Яка основна ідея оповідання Є. Гуцала «Лось»?
Оповідання «Лось» Є. Гуцала вчить нас дбайливого ставлення до природи, автор висловлює думку, що звірі є беззахисними перед людиною. Він закликає нас не нищити чарівного світу природи навколо себе, ставитися до нього із любов’ю та повагою.
Назвіть віршовані твори українських письменників, у яких оспівано красу української природи.
Т. Шевченко «Садок вишневий коло хати», К. Малицька «Чом, чом, земле моя…» та ін.
У яких віршах Т. Шевченка та М. Вінграновського оспівано сади? «Садок вишневий коло хати» та «Ходімте в сад…»
Хто автор твору «За сонцем хмаронька пливе» ? Т. Шевченко.
Про що розповідає вірш Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати» ?
Вірш Т. Шевченка змальовує родинне життя та працю українців.
ответ:Микола Куліш — митець багатогранного таланту. Він писав прозу й публіцистику, але визнання до нього прийшло, коли Гнат Юра поставив у Харкові драму "97".
Творчість М. Куліша — це багатогранне, загострене зображення побуту психології українців.
В Україні у перші десятиліття відбувалися складні соціально-культурні процеси, точилися гострі політичні і літературні дискусії. Микола Куліш завжди знаходиться у центрі подій, головний герой його твору — українець за походженням, але малорос за своєю суттю. Він типовий "колишній українець", у психіці якого навіки вкоренилося, що все українське — то "третій сорт", а відмовитися від свого, національного — єдиний б вирватися з "плебейського" стану. Мина Мазайло, службовець тресту "Донвугілля", соромиться свого "малоросійського" походження. Причину усіх життєвих невдач він бачить у власному прізвищі: "Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гуляти — Мазайло! На службу не приймали — Мазайло! Од кохання відмовлялися — Мазайло!" Він обирає собі нове прізвище серед кількох таких, що звучать "благородно": Тюльпанов, Розов, Алмазов, і врешті зупиняється на Мазєніну. У цьому рішенні його підтримує дружина Килина Трохимівна, для якої теж чоловікове прізвище, що його вона носить багато років, "як віспа на житті..." Розпач вчувається у її словах: "Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова, чом не сказав?"
Абсолютна відсутність національної свідомості, зневага до свого прізвища, по батькові характеризують доньку Мини Рину. Вона живе в такий час і в такій країні, де все це можна швидко змінити, написавши заяву до загсу.
КІНЕЦЬ