Українська мова є національною мовою українського народу, дуржавною мовою України. Це одна з найбагатших і найрозвиненіших мов світу, яка вдоскналювалася зусиллями багатьох поколінь упродовж віків.
Мова-це душа народу. У ній, як у дзеркалі, відбивається увесь його духовний світ, багата героїчна історія, мудрість, досвід, одвічній мрії і сподівання, краса душі і характер українців.
Українська мова об"єднує наших сучасників і попередні покоління у велику родину - український народ. Тому українська мова є рідною для кожного українця.
Престиж мови полягає у її надзвичайній мелодійності і ніжності, її синтаксичне багатство і гнучкість, значні внутрішні словотворні можливості були тими показниками, завдяки яким 1934 року в Парижі на всесвітньому конкурсі мов українська посіла третє місце(після французької і перської).
_
Цитатна характеристика:
• «...Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з'їдає і час гаїть...»;
• «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші...»;
• «...під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, за-ложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю... Ай, кусочок же! Двісті п'ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»;
• «Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи»;
• «Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»;
• «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку!»;
• «їдеш день — чия земля? Калитчина! їдеш два — чия земля? Ка-литчина! їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає...
• «Застав його (Романа) Коняку запрягать, то й не запряже: він зараз полізе по книжках, по тих рихметиках шукать, як це робиться»;
• «Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість»;
• «...бере і в свого, і в чужого»;
• «Лупи та дай»;
• «...робітники та собаки надворі повинні буть»;
• «Ой Пузирі! Глядіть, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошового»;
• «Обікрали... ограбили...Пропала земля Смоковникова!.. Краще смерть, ніж така потеря!»;
• «Тільки прийдеться платить, то я тебе живого облуплю» (Калитка — Роману);
• «Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женися на Пузирівні — сам наплодиш завідських свиней»;
• «Хоч би молились (робітники), а то стоїш, чухається та шепче собі губами, аби простоять більше без роботи».
Жили були чоловік та жінка та не мали вони дітей.От одного дня пішов чоловік ловити рибу.Наловив він раз,другий та на третй тільки одну рибку.А та рибка була не проста а говоряща.Вона каже й старому"Відпусти мене добрий чоловіче та не тільки мене а й моїх друзів і буде в тебе три можливості щоб збулися твої бажання".От подумав чоловік тай пустив риб у море,а та що говорити вміла залишилася тай каже ну загадуй свої бажання.Чотовік той та каже їй хочу щоб моя жінка завагітніла та народила богатиря.Та так і сталося завагітніла його дружина та народила богатиря та назвала його Василій.
Та жили вони довго і щасливо,а Василі ріс собі на потіху іншим.А про тих два бажання що залишилися щоб загадати то старий тільки промовив РИБЦІ"ПЛИВИ МЕНІ БІЛЬШЕ НІЧОГО НЕ ТРЕБА Я ТЕПЕР ДУЖЕ ЩАСЛИВА ЛЮДИНА".