Відповідь:ответ, проверенный экспертом
4.5/5
476
annaburyak777
умный
7.4 тыс. ответов
95.1 млн пользователей, получивших
Твір на тему: "Поетизація першого почуття у повісті"Вітька+Галя"
«Вітька+Галя» - це твір про найприємніше почуття кожного із нас – кохання. Повість сповнена іронії та веселих ситуацій. Пише В. Чемерис про серйозні для підлітків події з гумором, і читач відчуває, що навіть під час життєвих негараздів життєрадісність повинна брати гору.
Вітька – чотирнадцятилітній парубок, що закохався у дівчинку Галю. Розповівши про своє нове почуття другові, він вирішує діяти і завойовувати кохання дівчини: пише вірші, співає серенади, але все невдало. Проте хлопець не опускає руки, адже він з оптимізмом сподівається ще досягти своєї мети і завойувати прихильність Галі.
Протягом життя кожен із нас задається багатьма питаннями з приводу кохання. Як себе поводити, щоб добитися серця любої? Саме твір «Вітька+Галя» до є знайти нам відповідь на це питання. Треба бути тим, ким ти є. Залишаючись собою, Вітька досяг своєї мрії.
Вітя і Галя відчули смак першого кохання. Можливо, надалі воно переросте у них в справжню любов, або ж залишиться на рівні дружби і буде обпекати душу приємними спогадами. Галя і Вітя – приклад ввічливого та дружнього ставлення один до одного. Сподіваюся, що і моє перше почуття буде таким же сонячним, яскравим, світлим і вічним!
Пояснення:Можеш писати скороченіше:)
Французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері говорив: “Любов – про неї не сперечаються. Вона є”. З цим, мабуть, згодні всі. Так, є. Але вічне питання, що таке любов, не дає спокою людям. Як її знайти, розпізнати, не помилитися? Мої знання про неї вичитані із статей, книг. Психологи вивчають феномен любові, шукають “формулу любові”, намагаються скласти тест, по якому можна визначити любов, розгадати її таємниці. Успіхи в такому вивченні дуже розпливчаті. Створили навіть наукову класифікацію цього відчуття. Вважають, що є любов – дружба, любов – вдячність, любов – обож нювання, любов – поклоніння, неподілена любов, перше кохання, любов пізня. Але навряд чи хто-небудь може визначити, наскільки така класифікація реальна. Звичайно, більше всього хотілося б зрозуміти, що таке перше кохання. Вважається, що вона буває навіть у дитини, але трапляється в основному в 14-17 років і рідко перетворюється на ту єдину і неповторну, якої жадають всі. Говорять, що перше кохання завжди щире і ніколи не забувається. Це в теорії, а в житті буває по-різному. Наприклад, мої батьки були однокласниками. Вони сиділи за однією партою і почали зустрічатися, ще в 9 класі. А на першому курсі інституту – одружилися. У них народилося двоє дітей – я і мій молодший брат. Мені здається, що у них – дійсно єдина на все життя любов. Вони піклуються один про одного, жаліють, рідко сперечаються. Взагалі мені здається, що вони однаково думають, а іноді навіть говорять одними і тими ж словами.
Це, мабуть, означає, що перше кохання у них стало і любов’ю – дружбою, і любов’ю – вдячністю, і любов’ю – обожнюванням, і любов’ю – поклонінням. Я дуже радий, що вони щодня подають нам приклад ввічливого, дбайливого і люблячого відношення один до одного. Сподіваюся, що моє перше кохання буде таким же світлим, чистим, яскравим, і, звичайно ж, на все життя!
У найвидатнішій повісті Г. Квітки-Основ'яненка «Маруся» зображено ідеальне і разом з тим нещасливе кохання Василя і Марусі. Молоді люди показані в повісті втіленням досконалості, як її розумів автор. Елементи ідеалізації відчуваються навіть у змалюванні самої зовнішності Марусі. І справді, Маруся — надзвичайна красуня: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте...»
Портрет змальований поетично, але в ньому немає індивідуальних рис, це — образ у дусі загальних фольклорних висловів про дівочу красу.
Довершується портрет Марусі докладним описом її вбрання, що має цілком етнографічний характер. Біла сорочка, пишні рукава, вишиті червоними нитками, черчата плахта, шовкова запаска, каламийковий пояс, мережана хустка коло пояса.
Ідеальні, як їх розумів автор, і риси характеру Марусі. Сам автор рекомендує її так: «О, там вже на все село була і красива, і розумна, і багата, і звичайна, та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна».
Подібними рисами наділений і Василь: «Хлопець гарний, русавий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки; на виду рум'яний, моторний, звичайний...»
За доброту, працьовитість і чесність родина Дрота шанобливо поставилась до Василя. Та перешкодою до одруження була лиха царська солдатчина і майнова нерівність. Таке трактування є виявом реалістичного зображення дійсності.
Василь благає Наума змилуватись над сиротою і віддати за нього свою дочку. Але старий Дрот невблаганний. І Василь кориться долі. Щоб заробити на найомщика, він змушений іти в найми до купця, де навчився грамоти.
Щоб відтворити тяжке духовне хвилювання героя, письменник звертається до розмовних інтонацій: «А як побачив свою Марусю, яка, замість, щоб на посаді сидіть, лежить на лаві під церковним сукном, хоч і убрана і заквітчана, та не до вінця з ним, а у яму від нього іти! Як се побачив, закричав жалібно, застогнав, поблід як смерть, та тут же і впав, мов неживий!..»
В образі Василя втілено глибокі переживання, пов'язані з втратою надії на щастя.
У позитивному плані Квітка змалював образ Наума Дрота, наділивши його ідеальними рисами українського селянина.
Письменник ідеалізує становище селянства в умовах феодально-кріпосницької дійсності. Відомо, що жоден кріпак не міг чесною працею забезпечити собі таке щасливе і заможне життя, як у Наума Дрота. Обмеженість і консерватизм автора «Марусі» виявляється в ідеалізації кріпосництва, в умовах якого чесні, працьовиті селяни, подібні Науму Дроту, ніби можуть забезпечити собі добробут.
Як бачимо, важливим у повісті є те, що Квітка-Основ'яненко показав, яким душевним багатством, якою моральною чистотою наділені представники народних мас, і цим викликав симпатії до них. Для того часу, коли виступав письменник, це мало певне прогресивне значення.
Позитивним є, безперечно, й те, що Квітка-Основ'яненко вважав релігійність однією з основ усяких чеснот і високої моральності людини.