Объяснение:
Когда я читал повесть А. Я. Чайковского «За сестрой», мне казалось, что передо мной предстал герой-богатырь с ранее читаемых украинских дум. Хотя Павлуша было всего пятнадцать лет, но он часто попадает, а затем выбирается из ситуаций, из которых ему, казалось бы, выбраться не под силу. Я понимаю, что автор явно превышает физические возможности своего героя, но, видимо, он пытался доказать нам, сегодняшним, что такие молодые герои — украшение истории Украины! И мы уже не замечаем этого преувеличения, потому что образ Павлика захватывает нас, вызывает особую симпатию, его хочется подражать и быть на него похожим.
Вот Павлусь отправляется в далекие и опасные странствия на поиски сестры, которую искренне любил. Ни лихие времена, ни полная неизвестность не останавливают юного героя, потому что его вдохновляют решительность и смелость старших соотечественников-запорожцев. Он пытается прежде всего себе доказать, что достоин их, верных защитников нашей земли от татарских набегов.
Андрей Чайковский не идеализирует Павлуся. Хотя, конечно, в первую очередь, наделяет его лучшими чертами, за которые парня нельзя не полюбить. Что касается меня, то я преклоняюсь перед патриотизмом смелого Павлуся клятву на верность родному краю, которая звучит во внутренних монологах героя, а также перед искренностью и мягкостью души, теплотой и нежностью чувств. Даже то, что он якобы уступает совестью и прибегает к хитрости и обмана татарина, который хотел вернуть парня к двора Сулеймана, можно оправдать. Им руководила цель во что бы выжить, чтобы осуществить свою мечту — найти сестренку Ганнусю и освободить ее из неволи. Этой благородной цели были подчинены все его поступки и поведение, пока не сбылась его встреча с сестрой.
Думаю, образ Павлика надолго запомнится не только мне, но и моим сверстникам, так волнует и наполняет души искренней любовью к родной земле и ее истории.
«Галерник» аналіз твору Тема: людина і Доля, драматизм людського життя. Ідея: світ такий глибокий і незбагненний, людина є лише частиною світу і не завжди може змінити сама долю; людське життя сповнене непередбачуваності й непевності. Основна думка: засудження рабства, неприйняття будь-якого насилля над людьми Жанр: філософська лiрика. Художні засоби вірша «Галерник» алегорії: море – Всесвіт порівняння – краю батьківського мури, короновані і горді; образи-символи: образ галери (човна) – символ людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке розчарування свiтом; галерник – людина у Всесвіті; метафори: О святе іспанське море, криваве море; море цілує, не вбиває сум; полісиндетон –нагромадження у фразі сполучників з метою підкреслення роздумів ліричного героя про глибину й незбагненність світу: Ти могло б південні води Перлами перевершити! Дай же, о криваве море, Відповідь; тобі не тяжко Це вчинити, якщо правда, Що і води мають мову. Твір складається з трьох частин: вступу-експозиції, де змальовано становище та портрет галерника, монологу нещасного та заключної частини, в якій йдеться про те, як наглядач обірвав монолог героя. Галерник є символом людини взагалі, яка не спроможна обирати власну долю. Кожна людина «прикута», приречена до того, що обрали для неї небеса. Човен несе її бурхливим морем життя проти її волі. Її життя — це «вічна каторга при веслах». Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми гаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних. «Галерник» — це філософський вірш, якому притаманні такі ознаки: 1) філософська проблематика; 2) наявність героя, який утілює роздуми письменника про світ та долю, життя; 3) складність поетичного мовлення (символи, метафори, алегорії та інші засоби, що розкривають драматизм людського існування); 4) неоднозначність позиції автора
Объяснение:
