Гуси - Лебеді у творі Стельмаха - це образ ніжної турботи, пов'язаної з дитячими мріями, образи радості, тепла і вірності. Це образ прихода весни, коли все розквітає, залишаючись у пам'яті на все життя. На мій погляд - це образ дитинства, де співають лебедині крила та оживають голубі хмари
Объяснение:
Символ — знак, сутність у творі, яка позначає іншу сутність. Знаком можуть виступати об'єкт, зображення, написане, слово, що заміняє собою деяке інше поняття, використовуючи для цього асоціацію, подібність або домовленість. Символи вказують на ідеї, поняття або інші абстракції.
Серед багатьох творів Михайла Стельмаха окремо стоять дві повісті — "Гуси-лебеді летять", "Щедрий вечір". Автобіографічні за своїм змістом, вони передають ту атмосферу, в якій зростав і формувався маленький Михайлик, розкривають таємниці його дитячих переживань і мрій.
Ми бачимо героя у звичайних щоденних клопотах сільської людини: він пасе конячину, збирає гриби, ягоди, допомагає батькам по господарству. Але життя його не можна назвати сірим і буденним. У світі дитинства хлопчика неначе злились в одне два начала: казкове і реальне. Так і зростає він серед чудової загадкової природи, вірячи й не вірячи в таємницю жарптиці, виглядаючи по садках і левадах літо, яке залишає по собі то розквітлі суниці, то стиглі вишні. Михайлик — непосидючий, бешкетливий, і, разом з тим, доброзичливий і чуйний. Є в Михайлика і ще одна риса, яка виділяє його з-поміж інших дітей : "слабість" або "дурість", за словами односельців невситима — жага до читання. Михайлик читає все підряд, що не встигли докурити в "селі". Заради можливості читати він терпить багато прикростей: і нарікання матері, і глузування інших дітей. Але той потяг до знань не залишився марним: Михайлик із задоволенням і успіхом учиться в школі. Вражає розповідь його про батькову кирею. В ній носив його батько до школи взимку, коли Михайлик не мав взуття, "я мало не заплакав і з жалю, і з тієї радості, що батько не дасть мені покинути науку".
Із вдячністю згадує Михайло Панасович про всю свою сім'ю. Неосвічені, бідні люди мали красиві шляхетні душі. "Мати перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман", "вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна". З особливою теплотою говорить Стельмах і про свої діда й бабу. "Жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх вуст не торкнулась жодної людини".
Объяснение:
Дивись сама я брала з інтернету собі
Сочинение «Мой любимый герой русской сказки – Баба-Яга»Мне нравится читать русские народные сказки, в которых есть персонаж Бабы Яги. Это колоритная сказочная героиня, хотя и страшноватая внешне. Прозвали ее «Костяной ногой».У Бабы Яги длинный нос крючком и лохматые седые волосы. Она одета в длинную юбку, старый фартук, а голову повязывает платком. Живет Баба Яга в чаще дремучего леса, в избушке на курьих ножках. Она умеет летать по воздуху в ступе себе метлой. Избушка у бабки тоже непростая. Она может поворачиваться кругом и даже бегать по лесу на своих курьих лапах.В некоторых сказках эта героиня злая, она грозится съесть других сказочных персонажей и «на косточках покататься». Например, в сказке «Гуси-Лебеди».Иногда, Яга, наоборот другим. Например, она Ивана-царевича от погони в сказке про молодильные яблоки. Она топит баню, кормит уставшего Андрея-стрелка в сказке «Пойди туда, не знаю куда». А потом Яга даже дарит ему волшебную лягушку, чтобы перебраться через огненную реку.В некоторых сказках у нее есть дочь – это Василиса Прекрасная или Марья-кудесница. Эта дочь тоже волшебница, но она красавица. А откуда взялась сама Баба-Яга – это загадка. Она любит говорить: «Фу, русским духом пахнет!». Выходит, она сама нерусская?Хотя эта героиня и страшная, но без нее невозможно представить народные сказки. Поэтому она - мой любимый