НАРОДНА ДРАМА — фольклорна ігрова вистава, видовише, шо об’єднує різноманітні форми нар. театр, мист-ва, драм, дії, які передавалися із покоління в покоління у виконанні непрофесійних (самодіяльних) акторів. Найбільш характерні такі види: 1) обрядові зооморфні ігри; 2) драм, вистави (сцени) побутового характеру; 3) ляльковий театр; 4) власне драми (з розгорнутим сюжетом). Обрядові ігри джерелами сягають глибокої давнини; у різних народів вони розвивалися на грунті календарних і сімейних обрядів, у яких велику роль відіграє культ родючості, шо входить до аграрної магії, тотемізму, сакралізації явиш природи.
Євшан-зілля — символ рідкого краю (за поемою М. Вороного «Євшан-зілля») Поема Миколи Вороного «Євшан-зілля» розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь поневолювали наш народ кримські татари, турки, інші вороги, плюндрували землю, забирали в рабство жінок, дітей. Вирісши на чужині, діти нерідко забували про свою Батьківщину. А дехто з юнаків навіть ставав воїном у чужинському війську.
Половецькому юнакові про рідну землю нагадало чарівне степове Євшан-зілля. Українці, які не зі своєї волі ставали вигнанцями, розлучалися з рідною землею, брали з собою у далеку, часто важку дорогу те, що могло нагадувати про батьківський край: вишивані рушники і сорочки, насіння чорнобривців та інших квітів.
Іноді навіть нам, корінним мешканцям України, варто повчитися у них, як потрібно любити свою землю, національні традиції. Інакше можемо стати схожими на половецького юнака, якому тільки чарівне зілля повернуло пам'ять.
