ответ:Предложения (НЕ слитно // НЕ раздельно).
Подчеркнутое невнимание очень ранит человека. – В это мгновение хотелось не внимания, а покоя.-
Не всякое животное может жить в неволе. – В итоге они добились не воли, а еще большего ужесточения условий существования.
Неаккуратность в мелочах может привести к полному беспорядку. –
В первую очередь привлекала в этом человеке не аккуратность, а удивительные лучистые глаза.
Что может оправдать неправду? – И тогда впервые прозвучала из её уст не правда, а ложь.
Благодаря героическим усилиям советских солдат неприятель был отброшен. – Никакой он тебе не приятель, а просто компаньон.
Дети очень чувствительны к несправедливости. – Не справедливость двигала им, а жажда наживы.
ответ:Предложения (НЕ слитно // НЕ раздельно).
Подчеркнутое невнимание очень ранит человека. – В это мгновение хотелось не внимания, а покоя.-
Не всякое животное может жить в неволе. – В итоге они добились не воли, а еще большего ужесточения условий существования.
Неаккуратность в мелочах может привести к полному беспорядку. –
В первую очередь привлекала в этом человеке не аккуратность, а удивительные лучистые глаза.
Что может оправдать неправду? – И тогда впервые прозвучала из её уст не правда, а ложь.
Благодаря героическим усилиям советских солдат неприятель был отброшен. – Никакой он тебе не приятель, а просто компаньон.
Дети очень чувствительны к несправедливости. – Не справедливость двигала им, а жажда наживы.
Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховуувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертюдядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. І Климко,і його друг Зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні,вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, щозапасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов’янськ по сіль, наяку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Климмко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Мииколаївни і її дитинчати. Взаємодо характерна риса майже всіхгероїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічнійситуації знаходить сили і можливість до ншій: хлопці допомаагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком ряятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворогоКлимка і навіть за залишитися жити у неї. Біда зближує, згурртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність оддних і жорстокість та підлість інших.
Фінал оповідання — трагічний. Климко загинув від фашистської куліуже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла надорогу сіль».
Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдоюпро благородних людей.Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маєємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.