Евшан-зелье (Евшан-трава) (укр. Євшан-зілля) — поэма украинского поэта Николая Вороного, написанная в 1899 году в Полтаве.
Сюжет поэмы навеян летописной легендой о чудодейственной силе травы-зелья евшан (полынь), которая возвращает людям утраченную память.
Актуальная для денационализированных украинцев, эта легенда вдохновила Н. Вороного на поэтическое отображение пробуждения самосознания людей, которые потеряли свои национальные корни. Сам символ евшана, как и многочисленные пересказы и перепевы легенды, были настолько актуальны и понятны на Украине, что не только литературные произведения, но и периодические издания, народные хоровые коллективы, школы выбирали для своего названия слово евшан, а литературный критик Николай Федюшко взял его себе в качестве псевдонима.
У Галицько-Волинському літописі під 1201 роком літописець помістив чудову половецьку легенду. Порівнюючи князя Романа з Володимиром Мономахом, він згадує, як цей князь розгромив половців, як вигнав хана Отрока в Обези за залізні Ворота, а справи брата його-сірчана - за Дон:
"Після ж смерті Владимировой залишився у Серчана один співак-Орев і послав його в Обезу, кажучи:»Володимир помер вже, то ж повертайся, брате, назад в землю свою". Передай ти йому ці слова Мої, заспівай йому пісень половецьких. А якщо не захоче послухати, то дай йому понюхати зілля, зване Євшан.
Коли ж той відмовився повертатися і слухати, він дав йому зілля. І понюхавши, заплакав той І сказав: "Та промені є на своїй землі костю лікуй іне чи на чюже славну бити.»
Объяснение:
Олімпійські ігри – це свого роду ритуал, спрямований на демонстрацію сили, спритності й швидкості всіх учасників з кожної країни. Коріннями вони йдуть ще в Древню Грецію, де, як відомо, дуже любили й почитали спорт і гарну фізичну форму – “у здоровому тілі – здоровий дух”.
В іграх могли брати участь кращі із представників своїх націй і народу, а переможець у свою чергу був прославлений як герой. Але із приходом римлян гри стали в’янути, а в другій половині восьмого сторіччя нашої ери взагалі був заборонено як язичеський обряд
Але в 1896 році стартувало початок перших нових Олімпійських ігор, вони проводилися з періодичністю кожні чотири роки. Не вважаючи років війни. Міжнародний спортивний конгрес затвердив в 1894 році правила й положення Олімпійських ігор. Був організований Міжнародний олімпійський комітет. Олімпійські ігри повинні поєднувати й дати можливість показати себе й представити свою країну спортсменам – аматорам у чесних і рівноправних змаганнях. Не має місце бути ніякої дискримінації
Місце проведення Олімпійських ігор вибирає МОК, для їхньої організації вибирають не країну, а місто. Основною версією кілець на прапорі є п’ять континентів, які беруть участь в іграх: Африка – чорний, Америка – Червоний, Європа – синій, Австралія – Зелений і Азія – жовтий кольору
Гімн, як символіка ігор уперше був виконаний 1896 року на перших іграх, і без змін виконувався. Але пізніше стали дозволені переклади слів на мову приймаючої країни. Олімпійський вогонь – уперше був запалений на дев’ятих олімпійських іграх в Амстердамі. Він символізує нестримну волю до перемоги – волю вогню. Вогонь запалюють на початку ігор, і він горить до самого них завершення
Офіційну емблему, символіку й талісман гри розробляють організатори. Емблема повинна мати унікальний вигляд, стати візитною карткою обраної країни. Емблема країни, як і талісман ігор, є основною частиною сувенірної продукції, що випускаються в значній кількості. Доходи від продажів значні, і становлять не малу частину від доходів самої Олімпіади, до речі, вони не завжди покривають витрати
Олімпійські ігри – це гарна можливість для всіх країн і для кожної окремо виявити себе, і показати, чого встигли досягти її спортсмени. А також це більша честь і удача для країни – організатора, але це монета із двома сторонами. Це величезна можливість і колосальна удача, але з іншого боку – можливість поганої організації. Адже ніхто не хоче вдарити «у бруд особою».