1. за що герасим дорікав климу зранку? бо той: а) проспав; б) не нагодував увечері худобу; в) вже зранку їсть хліб, який взяв без дозволу; г) не накосив коням трави. 2. копач назвав робітників герасима: а) сараною; б) прожорами; в) товстунами; г) худобою. 3. копачеві наснилося, що він викопав гроші і приїхав до: а) києва; б) парижа; в) лондона; г) нью-йорка. 4. думок у герасима було стільки, як: а) листячка на дереві; б) хмар на небі; в) піску в морі; г) худоби в жолудя. 5. за фальшиві гроші герасим хоче викупити землі: а) пузиря; б) смоквинова; в) чобота; г) найбагатшого купця. 6. хто у героїв п’єси постійно полюбляв повторювати: «опит — велике діло»? а) параска; б) копач; в) герасим; г) савка. 7. на низинці копач пропонує герасиму: а) посадити садок; б) збудувати ферму; в) викопати колодязь; г) зробити власний ставок. 8. ідучи до пузиря, копач із собою взяв: а) шматок сала і хліб; б) глек сметани; в) хліб з часником; г) ї ковбаски. 9. на думку копача, біди не чинить: а) запас їжі; б) сотня грошей; в) раціональна думка; г) теплий одяг. 10. герасиму не в копачеві те, що той: а) постійно надавав поради; б) просив у нього їсти; в) хвалився своїми досягненнями у розкопках; г) намагався зверхньо поводити себе у ставленні з ним. 11. «блажен чоловік, іже скоти милує»,— так висловився герасим, коли: а) копач просив у нього коней, щоб поїхати до пузиря; б) дізнався про зневажливе ставлення жолудя до своєї худоби; в) параска звернулася до нього з проханням дати їй коней, щоб з’їздити до церкви; г) бачив, як клим годує худобу. 12. герасим порівнював параску з: а) пишною квіткою; б) конякою; в) бджолою; г) соловейком.
«Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку № 9» — пригодницька повість сучасної української письменниці Лесі Ворониної. У ній, як і в наших улюблених казках, добро перемагає зло. Але цікаво те, що герої-переможці в ній не відважні богатирі й мужні воїни, а, як не дивно, боягузи. Тема — Людина, яка здолала свій страх, може перемогти наймогутніших ворогів. Навіть Синьоморд — хоча спочатку нашому героєві треба змінитися самому: пройти небезпечні випробування, навчитися миттєво приймати рішення, від яких залежить доля людства. Ідея — не потрібно боятися складних ситуацій, рідні люди не залишать ніколи тебе у біді, потрібно знати своє коріння і й любити своїх рідних. Головна думка — заклик поважати своїх батьків, бабусів і дідусів
Творча практика Олександра Олеся та Миколи Вороного має чимало спільних рис. Поетів об’єднує тематичне коло. Обидва з них торкались питань вірності батьківщині, її єдності, революції 1917 років, які знайшли відображення у збірках М. Вороного «За Україну» та О. Олеся «Чужина». Митці прагнули оновити віршову техніку, шукали нові жанрові форми. Письменники використовують у своїх поезіях наказові форми, що також їх споріднює. Наприклад, вірш «Епіталама» М. Вороного промовляє: «Поспішайте від життя взяти все і все віддати!». О. Олесь у свою чергу лірично закликає: «Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!». Обидва автори наголошують на тому, що необхідно отримувати насолоду від життя, тим самим розвиваючи гедоністичну («насолодницьку») тематику у своїй поезії. Отже, в ліриці О. Олеся і М. Вороного чимало спільного. Зокрема спільні теми, мистецькебачення, світогляд. Однією з головних моделей у творах цих письменників можна вважати імператив (наказовість).
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua