Одного разу прислівник розачарувався у собі.
- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
тут трохи більше. Можна скоротити.
риторичні запитання : А як же людина ? ; А що ж людина ?
риторичні оклики : А крила має !
анафора : У кого ...
( здається ) антитеза : земля і небо ( Землі немає , то буде небо ) ;
пташка і людина ; пух - пір`я і чеснота , правда , довір`я ; поле і воля ; пара і хмари ) .( Щодо антитези я не впевнена )