Тема: зображення поетичного образу України, її прекрасної природи та волелюбного народу.
Ідея: заклик до патріотизму та любові до Батьківщини.
Вид лірики:громадянська
Художні засоби: повтор - «любіть Україну», епітети - «вишнева Україна», «мова солов’їна», «краса, вічно жива і нова», «очі ніжно-карі», «багряні стяги», «хмари пурпурові», «весни світлі і щирі», «небо голубе», порівняння - «як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води...» , «як порох і як дим», «як та купина», гіперболи - «без неї ніщо ми, як порох і дим», «люби її кожну хвилину», «вічні ми будемо з нею», персоніфікації - Україна «живе у стежках, у дібровах», «в огні канонад, що на захід женуть чужинців..», «в багнетах, що в тьмі.пробивають нам путь», «гудуть батареї», риторичні звертання - «Любіть Україну!», «Юначе», «Дівчино!»
Объяснение:
Питання стосується категорії елементарних "вічних питань" . Суть не в тому, що краще, адже кожна людина обирає свій шлях і думає що він є вірним, суть в тому хто задає собі це питання- сформована особистість, чи людина із хиткою психікою. Є різні категорії людей, комусь легко дається все до чого прикладе руки, хтось переступає через себе і бореться за щастя, а хтось страждає морально і не може вибратись із гніту свого особистого его. Причина таких різносторонніх розшарувань суспільства невідома, але я гадаю що це залежить елементарно від максимального рівня розвитку індивідума.
Неможливо відповісти, що краще, адже кожен знає правильну відповідь. Кожен з нас мріє про щастя, бачачи в ньому достаток та сім'ю- надто просто як для такого глобального слова щастя. Можна точно сказати що легше- нарікання. Але нарікання на що? На самого себе? На своє особисте его? Неможна пригнічувати себе, як особистість, бо так ти перестаєш бути справжнім. Тебе переповнює апатія та думки що ти ніщо. Якщо ж нарікання на своє его апатія, пригнічення- вихід простий, дати волю емоціям, обдумати свої кроки, плюси та мінуси і елементарно почати хоч щось робити.
Боротися за щастя чи ні? Питання відповідь на яке знає Кожен, і Кожен за нього бореться, в когось виходить, в когось ні, хтось здається, а хтось прожовжує. Ось і вся суть.
Щастя, воно всюди і воно в звичних для нас речах, і якщо ти робиш все щоб його отримати, то і щастя тебе знайде.
