Зустрілися якось в лісі Журавль, Сова і Метелик.Почали розмовляти про те, про се. Кожен із них розповвдав про свої пригоди. - Я сьогодні таку гарну квітку побачив, аж око милувалося- ненамилувалося, - каже Метелик. - А я вночі на полювання виходила. Погуляла, побродила та й пішла спати, - розказує Сова. - Хм.Я ж увесь день гав за людьми. Як вони спочатку поралися, потім обідали, і знов поралися. Працюють без упину, як бджілки. Насправді я захоплююся ними, їхньою працею і незламністю, - відає Журавль. -Так, я тебе розумію. Колись теж бачив таку картину. Ми, метелики не такі. - Та й ми, сови, теж. - Отож бо. Люди - дивні створіння, але я все одно ними захоплююся, не дивлячись ні на що, - відказав Журавль. На тому й розійшлися кожен своєю дорогою.
На мою думку, красу можна побачити майже у всьому. Оглянувшись тільки навколо можна побачити прекрасне небо й сонце, або хмари й краплини дощу. Кожен день, хвилина, пора року- у всьому є щось своє особливе й прекрасне. А скільки добра у звичайному метелику або бджолі. Адже здавалося б, звичайний метелик, але коли побачити його теплого літнього ранку, настрій відразу йде вгору. Бджоли ж працюють на благо своєї сім'ї. Прекрасне й добре - для кожної людини різне. Та не слід забувати, що дароване нам життя є виявом добра і краси.
Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за Міху Голого, вокзального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус заборонив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. Чесний, відкритий, благородний, Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із найскладніших ситуацій.
- Я сьогодні таку гарну квітку побачив, аж око милувалося- ненамилувалося, - каже Метелик.
- А я вночі на полювання виходила. Погуляла, побродила та й пішла спати, - розказує Сова.
- Хм.Я ж увесь день гав за людьми. Як вони спочатку поралися, потім обідали, і знов поралися. Працюють без упину, як бджілки. Насправді я захоплююся ними, їхньою працею і незламністю, - відає Журавль.
-Так, я тебе розумію. Колись теж бачив таку картину. Ми, метелики не такі.
- Та й ми, сови, теж.
- Отож бо. Люди - дивні створіння, але я все одно ними захоплююся, не дивлячись ні на що, - відказав Журавль.
На тому й розійшлися кожен своєю дорогою.