М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Перевірте, будь ласка, твір на помилки. існування кожної людини ґрунтується на декількох первинних цінностях. свобода - є, напевне, найголовнішою з них. вже давно минули ті часи, у яких описані михайлом коцюбинським події були актуальні та, на жаль, звичайні. але проблема свободи постає і зараз. наскільки ж трагічним було життя людей, коли кріпацтво, поневолення духу і тіла людини були звичайними для суспільства. що ж це за ціна, якою вимірювалася споконвічно бажана людством воля? це - власне життя! коцюбинський доводить, що життя дорівнює волі, а волю можна вибороти лише життям. і це стосується не тільки героїв оповідання - остапа та соломії, здатних на все заради волі, а й всього волелюбного українського народу. остап і соломія не просто не згодні терпіти муки кріпацтва, але й не здатні. їхня людська гідність і глибоке переконання, що може бути і по іншому не дає закоханим миритися зі своєю долею. остап мандрика був вихований на оповіданнях діда, "який ходив у січ, а потім різав панів в умані". ті розповіді пробуджували в дитячій голові мрії про краще життя, войовничий запал. остап не хотів змиритися з тим, що він, соломія, дід - не більше, ніж худоба в пана. він часто згадує, як катували сивого дідуся на стайні, як погрожував оббілувати і його самого пан. хоча остап любив свою землю, але жити в неволі для нього гірше смерті. справжнім відкриттям в літературі є образ соломії, в дівчині уособлюється вся краса і сила української жінки, не тільки скривдженої, ї, а й сильної, сміливої, здатної до боротьби за свою долю. "ваша соломія - то джерело під час то завдаток типу жінок, що уміють боронити себе", - такі слова сказала коцюбинському відома громадська діячка того часу н. кобринська. щоб бути справжнім товаришем остапові, соломія жертвує своєю красою, чудесними довгими косами, окрасою кожної жінки. її засмучений погляд не покидає з того часу мою уяву. бачу його, коли з жахом стежить вона за високими вогняними горами палаючих плавнів і в відчаї кличе тяжко пораненого остапа. коли на човні разом з іваном готує напад на турецьких козаків, щоб звільнити свого коханого. коли чорна безодня дунайської води заховує її тіло. образи остапа і соломії не зникають, не знецінюються тоді, коли зникає кріпацтво. бо проблема волі, ціни внутрішньої свободи, проблема людської гідності та боротьби за неї існує поза часом і простором. я вважаю, що цей твір має прочитати кожен українець, аби не припуститися колишніх помилок, аби не втратити внутрішнє прагнення до свободи, аби не забувати, наскільки дорогою ціною було колись сплачено за

👇
Ответ:
Tusovik
Tusovik
11.03.2022
Існування кожної людини ґрунтується на декількох первинних цінностях. Свобода - напевне є найголовнішою з них. 
Вже давно минули ті часи, у яких описані Михайлом Коцюбинським події були актуальні та, на жаль, звичайні. Але проблема свободи постає і зараз. Наскільки ж трагічним було життя людей, коли кріпа­цтво, поневолення духу і тіла людини були звичайними для суспільства. 
Що ж це за ціна, якою вимірювалася споконвічно бажана людством воля? Це - власне життя! Коцюбинський доводить, що життя дорівнює волі, а волю можна вибороти лише життям. І це стосується не тільки героїв оповідання, Остапа та Соломії, здатних на все заради волі, а й всього волелюбного українського народу. 
Остап і Соломія не просто не згодні терпіти муки кріпацтва, але й не здатні. Їхня людська гідність і глибоке переконання, що може бути і по іншому не дає закоханим миритися зі своєю долею. 
Остап Мандрика був вихований на оповіданнях діда, "який ходив у Січ, а потім різав панів в Умані". Ті розповіді пробуджували в дитячій голові мрії про краще життя, войовничий запал. Остап не хотів змиритися з тим, що він, Соломія, дід - не більше, ніж худоба в пана. Він часто згадує, як катували сивого дідуся на стайні, як погрожував оббілувати і його самого пан. Хоча Остап любив свою землю, але жити в неволі для нього гірше смерті. 
Справжнім відкриттям в літературі є образ Соломії, в дівчині уособлюється вся краса і сила української жінки, не тільки скривдженої, страждаючої, а й сильної, сміливої, здатної до боротьби за свою долю. "Ваша Соломія - то джерело під час спеки... то завдаток типу жінок, що уміють боронити себе", - такі слова сказала Коцюбинському відома громадська діячка того часу Н. Кобринська. 
Щоб бути справжнім товаришем Остапові, Соломія жертвує своєю красою, чудесними довгими косами, окрасою кожної жінки. Її засмучений погляд не покидає з того часу мою уяву. 
Бачу його, коли з жахом стежить вона за високими вогняними горами палаючих плавнів і в відчаї кличе тяжко пораненого Остапа. Коли на човні разом з Іваном готує напад на турецьких козаків, щоб звільнити свого коханого. Коли чорна безодня дунайської води заховує її тіло. 
Образи Остапа і Соломії не зникають, не знецінюються тоді, коли зникає крі­пацтво. Бо проблема волі, ціни внутрішньої свободи, проблема людської гідності та боротьби за неї існує поза часом і простором. 
Я вважаю, що цей твір має прочитати кожен українець, аби не припуститися колишніх по­милок, аби не втратити внутрішнє прагнення до свободи, аби не забувати, на­скільки дорогою ціною було колись сплачено за волю...
4,6(3 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
SuperMaksni4ic
SuperMaksni4ic
11.03.2022
• «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ».

• «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».

• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».

• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».

• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»

• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».
4,6(60 оценок)
Ответ:
До III розділу

1. Який художній засіб використав М. Стельмах, висловлюючись: «На човнику й веслі від нас від'їхав травень»?

а) Порівняння; б) метафору; в) епітет.

На думку матері Михайлика, найбільше див у світі робиться: а) зоряної ночі; б) на зимові свята; в) влітку на світанні.

Що вранці принесла Мар'яна тітці Галині?

а) Глечик молока; б) пахучу паляницю; в) марципани.

4. Мар'яна запропонувала Михайлику погнати випасати коняку до Якимівської загорожі, щоб:

а) нарвати ягід черешні; б) побачити красу весняного саду; в) назбирати щавлю і грибів.

5. Як звали коняку Михайлика?

а) Вірна; б) Обмінна; в) Яскрава. 

6. Мешканці Багряниць не полюбляли:

а) розводити коней; б) вимовляти літеру «г»; в) садити горобину.

7. «Люди по-різному залишали свої гроші: одні набиралися за них веселощів, а інші — смутку». До перших належав:

а) Юхрим Бабенко; б) батько Михайлика; в) дід Дем'ян.

8. Улюбленою піснею у діда Дем'яна була:

а) «Не ходи Грицю та й на вечорниці»;

б) «Як продала дівчина курку»;

в) «Світить місяць, світить ясний».

9. Дід Михайлика вважає, що найдорожче для бідного чоловіка:
а) мати шматок хліба; б) пісня; в) воля.

10. Кому з героїв твору належать слова: «Завжди на ярмарку знайдеш двох дурнів: один дорого просить, другий дешево дає»?

а) Дядьку Трохиму; б) цигану; в) діду Дем'яну.

Коняку на базарі дід Дем'ян купив у: а) цигана; б) селянина; в) попа.

Чим Люба пригостила Михайлика, коли вони зустрілися в Якимівській загорожі?

а) Насінням; б) горіхами; в) суницями.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється

До IVрозділу

«Думами українського степу» Михайлик вважає: а) вітряки; б) селян-хліборобів; в) чумаків.

Петро Вдовиченко називає Михайлика:

а) розумником; б) читальником; в) розбишакою.

3. Кому з героїв повісті належать слова: «Не дивуйтесь, бо що воно, бідне, тямить у панському їдлі»?

а) Мар'яні; б) Петру; в) Трохиму Тимченку.

4. Мар'яна, попівська прислужниця, виконувала роботу:

а) пританцьовуючи і сміючись; б) невдоволено і зі сльозами на очах; в) з прокльонами і з великим небажанням. 

За непокору і неслухняність попадя називала Мар'яну: а) бусурманихою; б) злодійкою; в) революціонеркою.

Дядько Петра Вдовиченка воював на Карпатах з: а) ляхами; б) угорцями; в) австріяками.

Михайлик вирішив звернутися до Мар'яни, щоб та до йому в попа:

а) знайти книгу; б) набрати гарбузового насіння;

в) отримати благословення та дозвіл для навчання у школі.

8. Дід Терентій був майстром:

а) гончарства; б) ковальства; в) римарства.

9. Піп, як невільників, замикає:
а) собак; б) гроші;, в) книжки.

10. Який фразеологізм використав М. Стельмах до свого героя, коли той перебував у попа? 

а) Пекти раків; б) дістати гарбуза; в) намилити шию.

Куди хотів віддати Михайлика батько для подальшого навчання? 

а) Сільської чотирирічки;б) шевця; в) школи селянської молоді.

Яку .книгу отримав Михайлик у поповича:

а) Біблію; б) «Космографію»; в) «Пригоди Тома Сойєра». 
4,8(9 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ