На літніх канікулах у мене була справжня пригода. Ми з друзями врятували двох маленьких щенят. Сталося все так. Ми йшли по вулиці в приватному секторі. Біля сміттєвого контейнера я почув дивний писк. Ми з'ясували, що писк доноситься з мішка чорного кольору, який лежав поруч у кущах. У мішку був хтось живий. Ми розв'язали мішок і знайшли там двох маленьких щенят. Щенята не були сліпими, навіть обросли шерстю. Вони були гарними, чорні з рудим. Напевно, хтось із їхніх батьків був вівчаркою. І ми з моїми друзями Оленою і Антоном вирішили їх прилаштувати в добрі руки. Ми стали дзвонити, ходити по знайомих, родичах, яким могла знадобитися собака. Але нікому цуценята не були потрібні. Так цілий день пройшов, ми забігали додому тільки поїсти. Ми вже просто зневірилися. Як раптом одна знайома тьотя Люда, у якої свій будинок, сказала: «А стривайте, я запитаю чоловіка». Вийшов дядько Саша, подивився щенят і взяв одного в господарство! Як ми раділи!
1.Недошитий рушник 2.Країна Недоландия 3.Недоладько 4.Шлях в Недоландію 5.Аля дізнається про Недорадника 6.Аля знайомиться з Недопопелюшкою 7.Зустріч з Недорль 8.Державна таємниця 9.Аля дізнається з чого побудовано Недоландию 10.Впізнання Недорадника 11.Алі допомагає Недоштанько 12.Аля проникаэ в зачарований будинок 13.Аля читає книгу <Справаномер> 14.Аля пробує завершити ще раз справи 15.Аля потрапляє в руки Першого Недорадника 16.Казнь Алі 17.Аля в пидземеллі 18.Аля чує дивну розмову 19.Недороль 10 в пидземеллі 20.Недопопелюшка пришла на допмогу 21.Годинник не можливо полагодити 22.Пошук стрілки 23.Перший Недорадник за гратами 24.Аля не впізнає деяких друзив 25.Аля повертається назад 26.Аля дістає подарунок 27.Аля домальовує Недорадника
1. 17 вересня 1864р-народження Михайла Михайловича Коцюбинського у Вінниці у родині дрібного урядовця. 2. Перші спроби як прозаїка:"Андрій Соловійко,або Вченіє світ,а невченіє тьма"(1884),"Дядько та тітка"(1885). 3. Перший друкований твір - вірш "Наша хатка" у львівському дитячому виданніі "Дзвінок". 4. 1875—1876 pp. він навчався у народному училищі в м. Барі, потім у Шаргородеькому духовному училищі 5. Під час перебування на урядовій службі пише твори "Для загального добра"(1895),"Дорогою ціною"(1901),"На камені"(1902) 6. 1905-1909 подорожує до країн Центральної та Західної Європи. 7. 1911-1912 на о.Капрі в гостях у М.Горького написав "Коні не винні" та "Подарунок на іменини". 8. 1912 після повернення з Карпат кілька місяців проводить у клініці пр. Образцева. 9. 25 квітня 1913- Михайло Коцюбинський .помирає. Похований у Чернігові на Болдиній горі у гаю Троїцького монастиря.
Сталося все так. Ми йшли по вулиці в приватному секторі. Біля сміттєвого контейнера я почув дивний писк. Ми з'ясували, що писк доноситься з мішка чорного кольору, який лежав поруч у кущах. У мішку був хтось живий. Ми розв'язали мішок і знайшли там двох маленьких щенят.
Щенята не були сліпими, навіть обросли шерстю. Вони були гарними, чорні з рудим. Напевно, хтось із їхніх батьків був вівчаркою. І ми з моїми друзями Оленою і Антоном вирішили їх прилаштувати в добрі руки.
Ми стали дзвонити, ходити по знайомих, родичах, яким могла знадобитися собака. Але нікому цуценята не були потрібні. Так цілий день пройшов, ми забігали додому тільки поїсти. Ми вже просто зневірилися. Як раптом одна знайома тьотя Люда, у якої свій будинок, сказала: «А стривайте, я запитаю чоловіка». Вийшов дядько Саша, подивився щенят і взяв одного в господарство! Як ми раділи!