Цінуй своє щастя поки живий.
Живи, радій, кохай;
Живи – твори життя,
Сій мир і злагоду межи людьми.
За здоров’я дбай,
Трудись в задоволенні від достатку.
Плач зі всіма від радості.
Плач разом зі мною у блаженстві.
Плач у розумінні,
Що гнів, гординю,
Жадність і злобу
Полишив вже позаду.
Хай і негаразд, який вводить нас в напругу
Буде пружиною, що штовхає життєвий клапан
На пошуки істини і сенсу,
Бо щастя так усім нам треба…
Частіше говори:
«Світе, ти красивий у весні…»
Частіше говори:
«Я відчуваю благоговіння в літі…»
Частіше говори:
«Я бачу богатство восени…»
Частіше говори:
«Я знаю мудрість твою Природо … у зимі».
Подаруй всім щастя в щасті.
Прийми усе, як є…
Бо саме це дає нам зрозуміти:
яке це щастя – жити і творити.
Объяснение:
Відповідь:
На мій погляд, злою і егоїстичною Марусю Кайдашиху зробила важка праця. Ще зовсім молодою її взяли дім до пана. Кайдашиха згадувала, що кожного дня змушена була готувати обід на двадцять чоловік. Не останню роль в житті Марусі відіграла пристрасть її чоловіка до оковитої. Кайдаш був гарним стельмахом, заробляв гарні гроші, але майже все пропивав.
Пояснення:
Цитати: . "Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана. куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми". "Як була я в панів, то робила за двох таких, як ти: варила обід на двадцять душ..."
"Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря. Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток".
На дворі горою, а в хаті водою
(сніг)
Я падаю на ваши хати.
Я білий-білий, волохатий.
Я приліпаю вам до ніг
І називаюсь просто
(сніг)
Його не мили, а він блищить, його не смажили, а він хрущіть
( сніг )
Як цей білий цукор зветься,
Що із хмар взимі трясеться?
(сніг)
Зірка сніжно-біла на рукав мені злетіла,
Поки ніс її сюди, стала краплею води.
(сніг)
Біла скатертина всю землю вкрила.
(сніг)
Біле, а не цукор, м”яке, а не вата, без ніг, а йде.
(сніг)
Ой, за лісом за пралісом біла сукня висить.
(сніг)
Біле, як сорочка,
Пухнасте, як квочка.
Крил немає,
А гарно літає.
Що це за птиця,
Що сонця боїться?
(сніг)
В огні не горить, у воді не тоне
( льод ).
В небі хмарка пролітала, білий пух розсипала,
він на землю міцно ліг, називають його ...
( сніг ).
Лежав, лежав, та в річку попав
( сніг )
Прозорий, як скло, не вставиш у вікно
( льод )
Про ялинку
Восени не в”яне, а взимку не вмирає.
(ялинка)
Одежа
Плету хлівець на четверо овець,
А на п”яту окремо.
(рукавичка)
Санчата, ковзани, ковзанка
Влітку відпочивають, взимку дітей катають.
(санчата)
За селом була вона
Вся блискуча, чарівна,
По слизьких її боках
Їдуть діти в саночках.
(ковзанка)
По стежині, по дорозі
Бігти я у них не в змозі,
По снігу не йдуть як слід:
До вподоби – тільки лід.
(ковзани)
Дві дощечки, дві сестри несуть мене із гори
(лижі)