У творі зло перемагає добро. Його несуть позитивні персонажі такі, як Софія, Сашко, Сніжана.
Головна героїня Софійка ввічлива, щира, добра, мужня. Усім старається до Думає не тільки про себе. Саме їй випала роль зняти прокляття з роду Кулаківських.
Сашко відчайдушно кидається в небезпечні пригоди та ризикує життям, щоб до подрузі. Хоч він не дуже освічений і допускає граматичні помилки на письмі, проте не розгублюється та знаходить вихід у складних ситуаціях. Його поради та вчинки є дуже слушними. Сашко уособлює добро та справедливість. Адже він дружній, мужній та милосердний.
Співчутлива та кмітлива тітка Сніжана. ЇЇ вірність традиціям виводить на чисту воду лицемірного Вадима.
Завдяки зусиллям позитивних героїв родина Кулаківських стала щасливою.
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."
Радість: Лірична героїня поезії сповнена життєвого оптимізму, радості життя. У ній ніби живе «вітрогон-хлопчина», що не встоїть на місці, не дає зупинитися. Він не зважає на жвавий міський рух, йому потрібні простір, широке поле для діяльності. Тому не йде, а пролітає, і «похмурі люди» тільки підкреслюють радість, щастя героїні, її прагнення до дії. Пломіний день: Лірична героїня поезії (яка зливається з образом автора) має глибокі патріотичні почуття. її найбільша гордість і найбільший біль — Україна. Навколо так багато байдужих людей, і це тривожить, викликає протест. Героїні хочеться розбудити цих байдужих, відчути «гарячий подих,» однодумців і діяти, рушати «на шляхи великі», бурлити «водоспадом», щоб «найгостріше слово — Україна» стало найлагіднішим, наймирнішим.
У творі зло перемагає добро. Його несуть позитивні персонажі такі, як Софія, Сашко, Сніжана.
Головна героїня Софійка ввічлива, щира, добра, мужня. Усім старається до Думає не тільки про себе. Саме їй випала роль зняти прокляття з роду Кулаківських.
Сашко відчайдушно кидається в небезпечні пригоди та ризикує життям, щоб до подрузі. Хоч він не дуже освічений і допускає граматичні помилки на письмі, проте не розгублюється та знаходить вихід у складних ситуаціях. Його поради та вчинки є дуже слушними. Сашко уособлює добро та справедливість. Адже він дружній, мужній та милосердний.
Співчутлива та кмітлива тітка Сніжана. ЇЇ вірність традиціям виводить на чисту воду лицемірного Вадима.
Завдяки зусиллям позитивних героїв родина Кулаківських стала щасливою.