У заможній родині був син Павлусь, якого мати дуже опікала: годувала, не дозволяла йому працювати, ходити на вечорниці. Після смерті батьків Павлуся доглядали наймити, за яких він жив спокійним, розміреним життям. Павлусь цілими днями їв або спав. Одного разу хлопці вирішили піти шукати скарб і запропонували до цього залучити і Лежня (так парубки прозвали Павлуся). Той не захотів. Вважалося, що саме «якась пакость» може переутворитися на скарб. Побачивши край дороги дохлого хорта, вони принесли його до хати Павлуся і кинули йому через вікно. Хорт, впавши на поміст, перетворився у дукати. Ось який щасливий Павлусь! Незабаром Лежень одружився, були діти, але працьовиті, покірні, слухняні, всі в дружину. Так Павлусь спав, спав, спав, поки не заснув навіки.
Епітети: Шовковою хусточкою ..., ... смажнії уста, плахта на ній картацька, черчата,..материнська;
Порівняння: Висока,прямесенька, як стрілочка,чорнявенька,очиці- як тернові ягідки, бровоньки-як на шнурочку, личком червона,як панська рожа,губоньки, як цвіточки розцвітають
Персоніфікація: … а слізоньки з очиць так і капотять!
Ось і зачервоніло на тій дорозі, де йому треба йти, і розіслалося, мов сукно…
Слова із зменшено-пестливими суфіксами: свічечку обмінить, дав їм Бог і дочечку, а прийде вже в неділеньку, дружечки зараз кинулись...
Епітети
