ответ:Мобільний телефон: за і проти.
Мобільний телефон – це те, що допомагає тобі зв’язатися із друзями, сім’єю, це те, за до чого ти без проблем отримуєш новини удвічі швидше, орієнтуєшся у місцевості за до навігатора, ловиш звуки своєї улюбленої музики, дивишся цікаве улюблене відео, отримуєш та надсилаєш листи. Словом, живеш та на повну використовуєш свого «маленького друга». Так, я навіть сперечатися не буду, що у теперішньому суспільстві без мобільного телефону – нікуди. Без цієї речі, ти ніби відірваний від світу. І як любив повторювати С. Балмер: «Мобільний телефон — це універсальний пульт для нашого життя». Також голова Microsoft сказав у одному із своїх інтерв’ю : « В багатьох країнах телефон виконуватиме роль комп’ютера для небагатих людей». І знову я згоджуюсь із цим твердженням. Адже телефон набагато доступніший та простіший у використанні.
Але разом із багатьма плюсами, мобільні телефони несуть і певні негативні моменти у своє «ідеальне існування». Значне опромінення організму електронними хвилями, шкідливо впливаючи на наше здоров’я. Часте читання java-книг у громадському транспорті, гучна музика у навушниках та пряма залежність від можливості «повиснути» в Інтернеті, все це – недоліки технологій та проблеми, які намагаються вирішити, але доти, доки людина сама не почне задумуватися над бездумністю своїх вчинків, доти ці проблеми так і не будуть вирішені, адже вони виникають в наслідок неправильного користування технікою та впертістю людини-користувача.
Я вважаю, що мобільний телефон – це ніби наші руки та вуха, які вміють працювати та слухати на відстані. І завжди потрібно пам’ятати стару добру істину «Чого багато , те – зайве». Отож, користуймося нашими «помічниками» та не забуваймо про міру та б нашого використання.
Мое улюблене заняття
Моє улюблене заняття дещо нетривіальне: я роблю анімаційні фільми. Я займаюся разом з друзями в студії комп’ютерної анімації. Мені дуже це подобається, бо дозволяє розкрити мої творчі здібності. До того ж, це дуже цікаво.
Анімаційні фільми тепер створюються зовсім не так, як років тридцять тому. Раніше, наприклад, щоб зробити мальований мультиплікаційний фільм, художники вимальовували кожен кадр окремо! А це тисячі й тисячі малюнків, бо кожну секунду на екрані змінювалося 24 кінокадри. Лялькові мультфільми теж було доволі важко створювати – треба було робити ляльок, декорації та застосовувати ту ж покадрову зйомку.
Тепер все простіше і складніше одночасно. Більшість операцій виконується за до різноманітних комп’ютерних програм. Але доволі часто перший етап, коли вимальовується начерк персонажа та його окремих частин, ми виконуємо на папері. Потім все «заганяється» у спеціальні програми-редактори і ретельно вимальовується вже в них. В інших програмах ми змушуємо намальовані фігурки рухатися. Є програми для редагування звуку, а є такі, що допомагають нам синхронізувати звук та зображення. Є й новітні технології, які допомагають створити тривимірну анімацію, де персонаж повторює рухи людини-аніматора, але у нас в студії такого обладнання немає.
Ми всі дуже любимо робити мультфільми. Коли ми закінчуємо черговий проект, я зазвичай дуже задоволений, бо ми створюємо щось нове - таке, чого ще не існувало. А це завжди захоплює.