Село находилось на правом берегу реки Самары , недалеко от Днепра . Оно ничем не отличалось от других, не гордился хоромами , ибо это страшные времена татарских набегов на Украину , и никто не был уверен в завтрашнем дне. В жил славный казацкий род Судаков . На то время в семье были семидесятилетний дед Андрей , сын Степан с женой Палажкой , дети - пятнадцатилетний Павел и тринадцатилетняя Анна . Старший брат Петр уже пошел на Запорожье . Дед приучал Павлика к рыцарскому ремеслу - ездить на лошади , бросать копье и аркан , стрелять из лука , орудовать саблей , рассказывал об обычаях казаков и их приключения . Павлуша многое научил и сестру Анну , а та защищала брата перед родителями. Однажды в воскресенье вечером дед Андрей почувствовал странное беспокойство . А ночью церковный колокол забил тревогу. В село ворвались татары , зажгли дома , стали ловить девушек и парней . Крестьяне защищались , как могли, но пали под ножами татар , среди них дед и мать Павлика . Анну и отца нападавшие захватили в плен. Павлика ударили по голове , когда он бросился защищать сестру. Очнувшись , парень отвязал татарского коня , выскочил за ограждение и помчался в степь. Вдогонку ему полетели стрелы и одна ранила . 2 Бескрайней степи. Свиридова могила - условное место сбора казаков , сторожевой пост . Часовой Семен Непорадный - первый силач на Сечи - удивился , увидев утром зарево на западе . Потом понял , что это далеко пожар , и увидел , как мчится к нему мальчик на татарском коне. На берегу обессиленный всадник упал . Это был Павлуша . Семен вынул стрелу , промыл рану и уложил парня . Припинаючы коня , заметил , что седло слишком трудное и нашел червонцы . Вот приехали казаки. Непорадный рассказал им о ребенке и сожженную Один из казаков , Петр Судак , узнал своего брата. Дед Панас перевязал Павлусе рану и дал зелье .
Микола Васильович Гоголь народився в Україні. Усе, що оточувало хлопчика в дитинстві, було овіяне романтикою: краса українських пейзажів, чарівність народних легенд та героїка історичних переказів.
В один з періодів свого життя Гоголь надзвичайно захопився історією. Особливу його увагу привертала всесвітня історія та минуле рідної України. З-під пера письменника вийшла повість "Тарас Бульба", яка описує одну з найбільш яскравих сторінок української історії — епоху козацтва. У творі М. Гоголь першочерговим завданням для себе визначив не історично точний опис подій та деталей, а зображення сили національного характеру, козацької звитяги, духу самої епохи, яку він відтворює яскраво і колоритно.
В образі головного героя Тараса Бульби автор втілив найкращі риси запорізького козака.
Тарас — один з числа корінних полковників, людина досвідчена, загартована у битвах. Його поважають товариші по зброї за любов до Батьківщини, мужність, вірність товариству, відданість справі захисту рідної землі від ворогів.
Маючи двох синів, Бульба пишається ними, хоче бачити їх справжніми козаками, хоче показати їх — свою гордість — товаришам.
Тому герой і знаходить справу, в якій би сини проявили себе з найкращого боку. У поході старший син Остап, завдяки мужності, кмітливості, вмінню володіти зброєю, стає курінним атаманом. Гордістю переповнене серце старого Тараса. Та, на жаль, молодший син Андрій зрадив рідну землю, зрадив товаришів. Горе зігнуло батька. Він як справжній патріот і запорожець обирає любов до Вітчизни, а не любов до сина. Андрій гине від рук батька.
Мужньо витримав Тарас, хоча серце розривалося, і сцену тортур, яким піддал вороги старшого сина. Та помстився добре старий козак ляхам, випалюючи їхні села та міста.
У кінці твору смерть чекає і на самого Тараса. Та він думає не про себе, а про те, як краще відступити його товаришам. Саме таких людей, як Тарас Бульба — мужніх, сміливих, вірних, відданих — поважали на Січі, про них складали пісні кобзарі. Такими людьми пишався наш народ, ними славилась Україна!
