Якою ж повинна бути дружина державного діяча? Якщо чоловік доріс до рівня управління державою, значить, швидше за все, дружина у нього вже непогана. Вона, як мінімум, не заважала йому розвиватися, ставати популярним у суспільстві і домагатися всіх успіхів. Я думаю, що така дружина повинна бути мудрою і теж розбиратися в деяких аспектах управління державою. Приміром, вона повинна знати базові правила цієї діяльності, повинна бути близькою до простого народу і людей, які живуть у країні. Безумовно і те, що дружина державного діяча повинна бути досить мудрою і прямою, щоб, якщо її чоловік приймає якесь неправильне або немудре рішення, сказати йому про це прямо, не боятися його можливої агресії по відношенню до себе. Звичайно, враховуючи велику зайнятість чоловіка, дружина державного діяча повинна бути досить активною і діяльною, щоб забезпечити для нього нормальний побут і комфортну обстановку для перебування вдома. Вона повинна знати, про що з ним поговорити, як його розслабити, як знайти до нього підхід, щоб пом’якшити його розчарування або злість з того або іншого приводу. Суспільство, населення країни, мусить знати багато про дружину державного діяча, повинно позитивно сприймати її, має цікавитися її долею і прислухатися до її висловлювань. Дружина державного діяча повинна добре сприйматися усіма категоріями населення держави.
Вимог до дружини державного діяча може бути дуже багато. Їх настільки багато, що цю бідну жінку може стати шкода – стільки відповідального лягає на її тендітні плечі. У той же час, це її доля. Її чоловік керує державою, більш відповідальної справи не існує. А чоловік і дружина повинні підтримувати один одного, тому жертовне служіння чоловікові і суспільству – ось головна справа дружини державного діяча.
Усі різні — усі рівні
Який загадковий світ у своїй грандіозній картині — поєднання людських всесвітів. Кожен із нас відрізняється один від одного зовнішністю, темпераментом, кольором шкіри, здібностями і найголовніше — своїм внутрішнім світом. Я такий же, як і всі, і я ні на кого не схожий. Я один-єдиний такий. Мій внутрішній світ неповторний, яким би він не був. Так само є неповторним світ тих, хто поруч зі мною.
Людина має не тільки біологічну суть, а ще й соціальну (політична тварина — так образно висловився Арістотель). Ми не можемо жити поза суспільством, не створюючи держави. Ми постійно потребуємо спілкування, ми не можемо бути самотніми. А той, хто не живе в суспільстві, той або надлюдина, або морально недорозвинена істота (Арістотель). Ми пов'язані один з одним тисячами невидимих ниток, здавалося б, очевидні речі слід належним чином сприймати, та наступає якийсь момент і комусь захочеться обірвати ці нитки. Так починаються війни.
Проблема «усі різні — усі рівні» стара як світ. Стільки зусиль було докладено до вирішення проблеми щодо поєднання рівності й індивідуальної свободи. Згадаймо Біблію: ми створені за образом і подобою Божою, отже, ми — рівні. Ми маємо вуха, але не чуємо. Тільки в XX столітті ми пережили дві світові війни. Експеримент з СРСР теж не вдався, не вдалося тоді створити суспільство Рівності й Братерства. Яке вже там братерство, коли Росія стала «первой среді равних» (Й.Сталін).
На мою думку, західні демократії правильно вирішили створювати в себе громадянське суспільство, яке дає кожному простір для самовираження, самореалізації поза державою, яка схильна нехтувати особистістю. Людина приречена на свободу, постійно знаходячись у ситуації вибору. Створюючи себе, ми створюємо світ. Обираючи себе, ми обираємо все людство. Усе надзвичайно просто і надзвичайно складно: «Царство небесне» в нас самих. Людина створена для добра, добро запрограмоване в ній, інакше людство вже давно б загинуло. Дійсність буде такою, якою зроблять її зусилля мільйонів людей. Треба зовсім небагато духовної роботи над собою, щоб стати терпимим і сприймати кожного таким, яким він є. Ми громадяни одного світу. Ми рівні. Світ у наших руках. Всесвіт один і той же для всіх. Мудрі слова були колись сказані Сенекою: «Я пишаюся не тим, що я громадянин Риму, а тим, що я громадянин світу». Ми є унікальними й неповторними. Ми — часточка загального. Ми — рівні.
Про це слід думати, говорити, писати. Саме з таким підходом, залишаючись різними й рівними, ми зможемо захистити це крихітне життя у Всесвіті — Землю.