В зоопарку батька Запитав хлопчина: — Чи то правда, що від мавпи Походить людина? — Правда,— мовив батько. — Наука доводить, Що людина, безперечно, Від мавпи походить. — То чому ж ці мавпи Сильно так відстали? Чом людьми ще й досі Справжніми не стали? Батько вуса гладить, Весело сміється: — Таке, синку, й людям Не всім удається.
Якщо коротко, то "про що" можна знайти ось у цих рядках: "Наш отаман Гамалія, Отаман завзятий, Забрав хлопців та й поїхав По морю гуляти; По морю гуляти, Слави добувати, Із турецької неволі Братів визволяти." Мова йде про те, як козацький отаман Гамалія взяв своїх козаків-вояків та й поїхав визволяти з турецького полону товаришів-побратимів, котрих до того схопили яничари і посадили в темницю в кайдани. Полонені козаки звертаються до природи - вітру, хвиль - щоб та до м донести до отамана звістку про те, що вони потребують до чекають на своїх товаришів, інакше турки їх стратять. Визвольний похід завершився вдало, полонених визволено.
У світі, де доброта, правда часто йдуть пліч-о-пліч із брехнею, злом та жорстокістю, людина повинна вміти їх розпізнавати і розмежовувати, бачити, де закінчується одне й починається друге, відчувати, який шлях є хибний, який праведний. І головне, пам’ятати, що ніколи добро не буде в кінці того шляху, яким ходить зло.Головний герой роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні? » Чіпка Варениченко, маючи право вибору свого життєвого шляху, бажаючи добитися справедливості для людей, думав, що для досягнення поставленої мети можна вдатися до будь-яких засобів. Він прагнув правди і добра, але пішов до них хибним шляхом, що врешті привів його до загибелі.
Запитав хлопчина:
— Чи то правда, що від мавпи
Походить людина?
— Правда,— мовив батько. —
Наука доводить,
Що людина, безперечно,
Від мавпи походить.
— То чому ж ці мавпи
Сильно так відстали?
Чом людьми ще й досі
Справжніми не стали?
Батько вуса гладить,
Весело сміється:
— Таке, синку, й людям
Не всім удається.