Повість "Климко" переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України. Багато дітей залишилося без батьків, без житла, тому самостійно змушені були шукати помешкання, їжу, одяг. Вони працювали за верстатами поруч із дорослими, не знаючи сну й відпочинку, деяких із них вивезли до Німеччини.
Саме на цей складний час припадає дитинство майбутнього письменника Григора Тютюнника. Війна застала хлопця на Донбасі, а голод змусив його повернутися на Полтавщину, до матері, тому повість "Климко" можна вважати певною мірою автобіографічною. Сам письменник — Григір Тютюнник — був одним із тих підлітків, які опинилися в часи війни перед щоденною смертельною небезпекою.
Объяснение:
Привіт, Толю! Я пишу тобі листа, для того щоб ти трішечки змінився і задумався над своїми вчинками. Батьки Федька завжди сварили його тому, що він тебе "підстрікав" до поганого. Але насправді Федя був трішечки хатреньким, але добрим. Він не бажав тобі зла. Мама та батько халамидника до останнього вважали, що ти хлопчик благородний. Ти ж міг і не говорити, що Федько тебе намагався втопити у холодній води з кригою. Притому, що він цього не робив, а лише показував свої здібності. Коли Федько тонув, ти міг підбігти і до Але прийшли на до лише Спірка та його друзі. Коротше кажучи - ти міг врятувати життя Федькові. Але... Федя помер... Хай він вже й на небесах, але ти хоча морально поприси вибачення у Федька. І тобі буде легше і Феді... там... теж!
Я сподіваюся, що ти признав свою поразку і ніколи у житті більше не будеш так робити із знайомих людьми...
Объяснение:
