В житті українського народу пісні займають
окреме місце. Українські пісні надзвичайно
мелодійні, в них поєднується пісенність
української мови та чарівність мелодії.
Українські народні пісні складалися протягом
багатьох століть. Вони розповідають про цілі
епохи в історії українського народу. В них
йде мова і про мужніх завзятих козаків, які
боронили українські землі від загарбників,
і про тяжкі випробування, які випадали
на долю українського народу; і про велич
української нації. Розповідають пісні і про
повсякденні явища, про кохання, про
нещасливу долю окремих людей. З пісень
ми дізнаємося, як жили наші пращури. Пісні
мали і символічне значення. Вони співалися
при певних обрядах, як невід'ємна їх частина.
Так, весною співалися веснянки, зимою
колядки та щедрівки, влітку — жниварські
пісні.
Український народ вкладав у пісню глибоке
значення, обов'язково відбивав у ній якусь
подію. І тому українські пісні треба знати,
бо вони завжди грали велику роль в житті
українського народу.
Твір написаний у 1879 році.
Літературний рід: епос.
Літературний напрям: реалізм.
Жанр: соціально-побутова повість.
Тема: зображення життя українського села в пореформену добу (друга половина XIX ст.) з усіма його складнощами й суперечностями на прикладі однієї родини.
Головна ідея: засудження індивідуалізму егоїстичних натур і норм народної моралі, що є головними причинами духовної роз’єднаності в родині.
Головні герої: Маруся й Омелько Кайдаші, їхні сини Карпо (старший) і Лаврін (молодший), Мотря (дружина Карпа), Мелашка (дружина Лавріна); баба Палажка.
Композиція твору: повість складається з дев’яти частин, сюжет у яких розгортається за принципом нагнітання епізодів і сцен. Саме діалоги “рухають” сюжет твору, у них розкриваються характери героїв.
