М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Іть будь ласка скласти тести вікторину до твору сіроманець

👇
Ответ:
MariaGraf
MariaGraf
02.03.2021
1.  Що робив Сіроманець усе життя?
А Полював;   

Б Водив зграю;

В Був відлюдником;

Г Переховувався

2.  Кого вовк вичікував у засідці? 

А Коня з вершником;                   

Б зграю; 

В мисливців;                                

Г мандрівників.

3.  Що трапилось після зустрічі Чепіжного з Сіроманцем? 

А Дітям заборонили ходити до лісу; 

Б селяни влаштували облогу вовку самотужки; 

В до села прилетів вертоліт із мисливцями; 

Г  вовка хотіли заманити до села.

3.  Що трапилось після зустрічі Чепіжного з Сіроманцем? 

А Дітям заборонили ходити до лісу; 

Б селяни влаштували облогу вовку самотужки; 

В до села прилетів вертоліт із мисливцями; 

Г  вовка хотіли заманити до села.

4.  Хто захищав Сіроманця? 

А Ніхто;                                       

Б дядько Побігайло; 

В голова колгоспу;                       

Г хлопець Сашко.

5.  Кого купив Чепіжний на базарі? 

А Великого собаку;                       

Б вовкодавиху; 

В рись;                                          

Г ведмедя.

6.  Що Чепіжний з мисливцями робили в лісі? 

А Копали яму-пастку; 

Б полювали на диких кабанів; 

В вирубували дерева; 

Г збирали гриби.

7.  Одного дня Сашко зрозумів, що Сіроманець: 

А оглух;                                         

Б втратив нюх; 

В сліпий;                                        

Г  пошкодив лапу.

8.  Чим Василь Дмитрович хвалився журналістам? 

А Що вполював найбільшу кількість диких кабанів; 

Б що впіймав Сіроманця; 

В що врятував село; 

Г  що підстрелив останнього вовка.

9.  Де переховувався Сіроманець від переслідувачів? 

А Глибоко в лісі;                         

Б на іншому березі лиману; 

В вдома у Сашка;                         

Г  на полігоні.

10. Хто врятував його від неминучої голодної і холодної смерті?

А Льотчики;                                 

Б танкісти; 

В селяни;                                     

Г зграя.

11.  Як віддячив вовк рятувальникам? 

А Став сторожовим собакою; 

Б втік за першої ліпшої нагоди; 

В врятував хлопця; 

Г допомагав пасти худобу.

12.  Куди втік Сашко з Сіроманцем? 

А У степи;                                   

  Б до Одеси; 

В до Києва;                                   

Г до сусіднього села.





4,8(12 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
dfoddo
dfoddo
02.03.2021
Пісня - це ознака життя кожного народу, кожної людини. Якщо людина співає - вона живе і насолоджується кожною подарованою їй хвилиною. Пісня передає настрій, емоції, почуття. Піснею можна виділити радість і смуток, повернутися до історії наших предків, перейнятися духом минулого і стати одним цілим із своїми прадідами. Коли зникає пісня - помирає людська душа, людина втрачає зв язок з своїм внутрішнім світом, назавжди залишаючись лише з матеріальними цінностями . Тому так важливо берегти пісню, бо пісня - це душа народу. 
4,4(11 оценок)
Ответ:
serhio2000
serhio2000
02.03.2021
Роль пейзажів у повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною»
Більшість творів Михайла Коцюбинського містять пейзажні замальовки, що надають розповіді художнього простору, динаміки й протяжності дії, передбаченості її розвитку.
Перший пейзажний малюнок повісті «Дорогою ціною» — це картина літньої задумливої ночі зустрічі Остапа й Соломії. Герої твору йдуть до ставка, щоб посидіти під вербами і обміркувати, як їм жити далі. «Плутаючись у високих бур'янах, пролазячи попід кущами, що тісно посплітались у сій занедбаній частині панського гаю, вони долізли врешті до води». У скляній поверхні ставка були розсипані яскраві зорі, «тихо плив білою хмарою туман», задушливо пахло татарське зілля. У цю мить на душі Остапа і Соломії набігла тінь: картина зоряної ночі, задушливе тепло, одинокий став серед осоки створювали атмосферу смутку і горя, адже закохані назавжди розлучалися.
Остап тікав із села від панщини і сваволі пана, який звинувачував чоловіка в бунтарстві і погрожував віддати його в солдати.
Остап попрощався із Соломією, закинув на плечі сакви і зник у чагарнику. Він ішов навпростець повз обгризені худобою корчі, а десь у нічній темряві невиразними контурами розпливалося сонне село. Остапа зупинило єдине освітлене віконце. Це самотнє світло серед темного нічного царства здавалося йому останньою ниткою, що пов'язувала його з усім близьким.
Образи темної ночі, легкого туману, сплячого села і одинокого освітленого віконечка створюють атмосферу смутку, жалю, невпевненості героя в завтрашньому дні, будять у його серці давні згадки дитинства. «Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — все се було йому знайоме, промовляло до нього», а тепер усе це треба кидати, може, й навіки.
Але такий настрій був у Остапа лише вночі. Лиш «темна блакить нічного неба почала потроху бліднути», а зі сходу дихнув вітерець, на душі втікача стало весело і легко. Картина ранку, майстерно змальована автором, немов пробуджує в молодому тілі силу, завзятість, бажання боротись і перемогти.
Дивує картина темної осінньої ночі, коли Остап і Соломія прокралися до Дунаю і чекали перевізників. Морок наповнював глибокі чорториї, що збігали схилом. Утікачі ховалися у вологій пітьмі глибоких і покручених яруг. Усе немов пройняте тривогою, очікуванням нещасть, які не можна ні передбачити, ні відвернути. Зверху сіявся чи то дощ, чи то мряка, тіло терпло, дерев'яніло, байдужість закрадалася в серце, втрачалося почуття реальності, а «широка річка спокійно дрімає в легкому тумані, чорне небо безперестанку сіє росу...»
Кожна пейзажна замальовка ніби відтворює переживання героїв. Соломія відчуває ненависть до очерету, серед якого загубила Остапа. А той очерет «жовтий, гладкий, високий — він глузував із неї, помахуючи над її головою рудим чубом... Соломія накинулась на нього і почала трощити зі злості, з озвіріння, як свого ворога». Декількома словами Коцюбинський передав безмежжя відчаю люблячої жінки у боротьбі зі зрадливою природою.
Не судилося Остапові і Соломії знайти щастя в чужій стороні. Дунай забрав Соломію у свої могутні обійми, Остап одинаком дожив до старості. Довгі роки самотнього життя серед розлогих просторів навчили Остапа розуміти таємну мову природи. Вітер, що літає «понад тихими степами і забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса», несе усі новини і кидає у комин Остапової хатинки. І вітер, і Дунай промовляють до нього голосом коханої Соломії, яка тужить за Остапом і на тому світі
4,5(87 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ