Шевченко писав у часи кріпацтва. Коли людина була ніким і використували її як рабсилу. Саме ці проблеми шевченко розкриває у свої творах і хотів донести нам, що в першу чергу ми люди, а не звірі, як кажуть.Він намагався відстоювати права і свободу людини і непідався навколишньому впливу і залишився впершу чергу людиною. Я вважаю. що саме із-за цього він став загальнолюдським митцем.
Так потрібне , адже без людяності ми не зможемо знаходити спільну мову з людьми , ми і нам перестануть надавати у скуртій ситкації . у творі " місце для дракона " , я не побачила людяності у короля , тому що він хотів видати дочку заміж за багатого , бо в той час це було традицією , для того , щоб це зробити , він підмовляє дракона на не те щоб той піддався певному рицарю і пішов на своєрідну самопожертву. людяність у цьому творі була лише у дракона , бо він все таки послухав короля , хоча і не хотів помирати . він хотів багато чого дізнатися та людям
Указці і. франка розповідається про пригоди головного героя — лиса микити. це справжнісінький собі лис, який усе своє життя займається крадіжками. він був дуже хитрий та кмітливий, тому обминав усі небезпеки. тільки одного разу його майже впіймали, але йому пощастило врятуватися: сховався у діжці з фарбою. тільки після цього він став пофарбованим у синій колір. спочатку він навіть мав із цього користь, бо звірі обрали його царем, щодня годували, тому що боялися. але таке фальшиве життя не могло тривати довго, справжнє лисяча сутність була викрита під час лісового концерту. звірі побачили, хто їх дурив увесь час, і розірвали лиса микиту на шматки. отже, на кожну нечесну людину чекає заслужена кара. за розвитком дії казку можна умовно поділити на три частини: 1. пригоди лиса микити в місті. 2. «чудесне» перетворення. 3. царювання лиса микити і розвінчання його «культу». головний персонаж — це герой, якому автор приділяє найбільше уваги, надає детальний опис зовнішності та характеру, навколо якого створює увесь сюжет казки; він бере участь у всіх подіях, що відбуваються, і нерідко за його сам автор звертається до читача. отже, стає зрозумілим, що головним персонажем казки «фарбований лис» є лис микита. другорядні персонажі — це всі інші герої казки, які в тій чи іншій мірі взаємодіють із головним героєм; автор не деталізує інформацію про них, часом розкриває тільки ім'я та безпосередню роль у житті головного героя або подіями, які з ним пов'язані. другорядними персонажами цієї казки є пси, вовчик-братик, ведмідь, кабан, олень, мавпа фрузя, орли, яструби тощо. образи лиса, лисиці, лисички - сестрички надзвичайно популярні як у народних казках світу, так і у творах зарубіжних письменників. це пояснюється тим, що образи й сюжети «мандрували» від одного народу до іншого. у хіі – хііі ст. в європі з’явився «роман про лиса», який уважався найпопулярнішим та найцікавішим збірником казок про тварин. у франції лиса звали ренар, у нідерландах — рейнетом. німецький рейнеке-лис увагу видатного поета йоганна вольфганга гете, який наприкінці xviii століття написав про нього казкову поему. давня повість про лиса зацікавила й українського письменника івана франка. в основу своєї поеми «лис микита» він поклав мандрівний сюжет, котрий свого часу використав гете та інші письменники. у передмові до другого видання твору франко писав: «я бажав не перекласти, а переробити стару повість про лиса, зробити її нашим народним добром, надати їй нашу національну подобу». саме тому казка «фарбований лис» вважається однією з найкращих у збірці «коли ще звірі говорили».
