Людині не варто забувати свою історію. Вона повинна знати, що на світі був Голодомор і від цього померли мільйони людей. А знати це вона повинна тому, щоб запобігти таке зараз. Звичайно, це не означає, що треба цілодобово читати книги про це. Просто інколи треба дізнаватися про факти того часу. Ну шо то типо такого
Цей твір переповнений емоціями але ж бувають такі хвилини де можно порадуватися за героїв в цьому творі: Однак не судилося щастя Докії: її підло зрадив Семен. Зневажена дівчина мститься хлопцеві, але й сама гине тому, що у фатальну мить свого життя вона пройнялася вболіванням за маленьку дівчинку Саньку, яка була в палаючому будинку. «За що? » — це останнє запитання, з яким Докія помирає і яке повторює оповідач (автор) . Цим він спонукає нас, читачів, замислитися над тим, чому так багато горя й сліз інколи завдають люди і чому душа не завжди відкрита щирому співчуттю. Була смиренною. Якось так !
Найбільша захисниця краси — Михайликова мати. То вона, жінка-берегиня, навчила сина любити роси, калину, ранковий туман, розквітлого соняшника.
Ганна Іванівна, мати Михайлика, була неписьменною жінкою. Для неї книги — це поле і хліб, квіти і трави, сад і город. Вона безмежно закохана в святу землю, так же любить все, що росте на землі, так же невтомно працює й на полі, і на городі, і в хатньому ділі. Мати Михайлика, хоч і живе в нестатках, але ніколи не нарікає на життя, на свою нелегку долю: любить своє господарство, хай яке воно бідне не буде; любить свій город і садок, своє село.
Сама невтомна трудівниця, вона змалку привчає до праці і Михайлика. І дитині ця праця видається не тяжкою, а гарною, потрібною.
У праці Ганна Іванівна знаходила свою найвищу радість: «...Як свята, очікувала садіння, косовиці, жнив; вона любила, щоб снопи були гарними, як діти, а полукіпки, наче парубки — плече в плече. І дуже полюбляла в жнива після праці лягти на воза і дивитись на зорі, на Чумацький Шлях, на Стожари і на отой Віз, що народився із дівочих сльозин».
Звичайно, це не означає, що треба цілодобово читати книги про це. Просто інколи треба дізнаватися про факти того часу.
Ну шо то типо такого