Слово етикет французького походження (etiquette) на початках позначало товарну етикетку, згодом так називали церемоніал при дворі, тобто правила чемності й норми поведінки. саме з цим значенням (після прийняття французького церемоніалу при венському дворі) слово етикет почало функціонувати в німецькій, польській, російській та інших мовах.
основою людських взаємин є спілкування.
спілкування - це діяльність людини, під час якої відбувається цілеспрямований процес інформаційного обміну. отже, під час спілкування найперше враховуються особливості мовного етикету.
мовний етикет - це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності. ці засоби ввічливості "орієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності. вони є органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури загалом",3.
дотримання мовного етикету людьми так званих лінгвоінтенсивних професій - чиновниками всіх рангів, лікарями, юристами, працівниками зв'язку, транспорту тощо - має ще й виховне значення, мимоволі сприяє підвищенню як мовної, так і загальної культури суспільства. але найбільш важливим є те, що неухильне, ретельне додержання правил мовного етикету членами колективу навчального закладу, підприємства, офісу, інституції підтримує позитивний імідж, престиж усієї установи.
які ж чинники визначають формування мовного етикету і його використання?
1. мовний етикет визначається обставинами, за яких відбувається спілкування. це може бути ювілей університету, нарада, конференція, прийом відвідувачів, ділові перемовини та ін.
2. мовний етикет залежить від соціального статусу суб'єкта і адресата спілкування, їх фаху, віку, статі, характеру, віросповідання.
3. мовний етикет має національну специфіку. кожний нарід створив свою систему правил мовного етикету. на цю його особливість указує радевич-винницький: "за етикетом упізнають "своїх" етнічно (національно) і/або соціально (віком, родом занять, релігією тощо).
Мій твір буде буде про те, що друг справді "пізнається в біді”. я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг максим.якось улітку ми разом з максимом каталися на велосипедах та заїхали на чужу вулицю. раптом із-за рогу вискочила зграя собак. вони всі голосно загавкали. а одна невелика "моська” навіть напала на мене, намагаючись вкусити велосипеда за колесо. ми з другом довго не чекали, багато не розмовляли, а стали чимдуж крутити педалі та втікати звідти.поспішаючи, я не втримав на повороті руля та впав просто на дорогу. я боляче здер коліно об асфальт та забив руку. в цей час невеликий, але дуже злий собака майже наздогнав мене. але максим врятував мене від нього.почувши грюкіт, максим відразу повернув назад, зіскочив з велосипеда. він вчасно встиг вихопити велосипедний насос та відігнав ним собаку. пес ще довго лементував на всю вулицю, але мій друг погрожував йому насосом та не дозволяв наближатися. собака врешті-решт вгамувався та дав нам спокій.максим допоміг мені дістатися мого двору. він і мого велосипеда доніс, хоча ще мав доправити додому свого. за все це я йому дуже вдячний.я написав цей шкільний твір саме про максима, тому що він — вірний друг, найкращий товариш!
на уроці української літератури ми прочитали оповідання володимира винниченка < федько-халамидник> . як тільки я прочитала перший абзац мені федько не сподобався. ніхто б не хотів товарищувати з такою розбишакою.ніколи я не зустрічала таких людей. але після того як я прочитала це оповідання до кінця федько став моїм улюблений героєм. це дуже був гарний товарищ. він був взмозі підтримати друзів у тяжку хвилину. через це відплатився своїм життям, яке вже ніколи не повернеш. федько-халамидник - мій улюблений літературний герой. 111
основою людських взаємин є спілкування.
спілкування - це діяльність людини, під час якої відбувається цілеспрямований процес інформаційного обміну. отже, під час спілкування найперше враховуються особливості мовного етикету.
мовний етикет - це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності. ці засоби ввічливості "орієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності. вони є органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури загалом",3.
дотримання мовного етикету людьми так званих лінгвоінтенсивних професій - чиновниками всіх рангів, лікарями, юристами, працівниками зв'язку, транспорту тощо - має ще й виховне значення, мимоволі сприяє підвищенню як мовної, так і загальної культури суспільства. але найбільш важливим є те, що неухильне, ретельне додержання правил мовного етикету членами колективу навчального закладу, підприємства, офісу, інституції підтримує позитивний імідж, престиж усієї установи.
які ж чинники визначають формування мовного етикету і його використання?
1. мовний етикет визначається обставинами, за яких відбувається спілкування. це може бути ювілей університету, нарада, конференція, прийом відвідувачів, ділові перемовини та ін.
2. мовний етикет залежить від соціального статусу суб'єкта і адресата спілкування, їх фаху, віку, статі, характеру, віросповідання.
3. мовний етикет має національну специфіку. кожний нарід створив свою систему правил мовного етикету. на цю його особливість указує радевич-винницький: "за етикетом упізнають "своїх" етнічно (національно) і/або соціально (віком, родом занять, релігією тощо).