«Сім’я — це первинне середовище, де людина повинна навчитися творити добро». Ці слова сказав колись великий педагог, гуманіст і письменник Василь Олександрович Сухомлинський, і з ними надто важко сперечатися. Адже, справді, наша родина — це перша сформована соціальна група, у якій ми вчимося правильно сприймати навколишнє середовище, спілкуватися з людьми, розрізняти погане й хороше, правду й брехню, добро і зло. Сім’я допомагає нам знайти себе, свої певні ідеали, вона дарує нам шлях у майбутнє, таким чином вона нас і формує. Виховання дитини — це велика відповідальність, яка лягає на плечі усіх членів родини без жодного винятку. Кожне слово, жест, міміка чи погляд переймаються дитиною, вона наслідує своїх рідних, адже на цьому етапі вони для неї є безперечним авторитетом. Тож безпосереднім і головним завданням родини у вихованні своєї дитини є формування у неї правильного світогляду, а відтак, бажання творити й дарувати іншим добро, бо саме така особистість сприймається соціумом якнайкраще. Тільки рідні люди можуть закласти основи моральності, сформувати норми поведінки і розкрити внутрішній світ та індивідуальні якості своєї любої дитини. Але для того, щоб все це втілити у реальність, і привчити дитя до добра, треба зробити таку ж саму атмосферу і в родині. Любов, порозуміння, підтримка й довіра мають бути присутні в сімейних стосунках, адже наочний приклад — це найкращий вчитель. Саме своїми діями можна досягнути бажаного результату. Тому саме батькам обирати, яке майбутнє чекає на їх дитину: стане вона довіряти чи виросте агресивною, замкнутою; матиме бажання спілкуватись чи тільки уникатиме розмов; буде прагнути співпраці або ж обере конфліктність; а головне, навчиться сприймати добро й дарувати його іншим чи, навпаки, вирішить, що світ - це тільки зло, а добру у ньому взагалі не місце.
Найдорожчою цінністю у цьому світі є життя. Життя, на яке кожен має право. Право на вільне та спокійне життя також мали і Остап з Соломією. Душа Остапа не могла змиритися з неволею, тож юнак сам вирішив змінити своє життя, якою б не була ціна. Так само зробила і Соломія, відрізавши свої цінні коси, покинувши дім.. Герої знали, що дорога буде складною, але це їх не зупинило, адже винагорода була надто цінною - свобода. Справжнє життя. Дорогою до мети неприємності наступали на героїв, ніби беручи плату за те, до чого вони йшли. Люди були готові віддати своє життя за іншого, заплативши таку дорогу ціну задля свободи того, чиє життя було важливіше за своє. Соломія та Остап показали приклад справжньої вірності та відваги, борючись один за одного. Так, ціна свободи була завеликою - про це свідчить вітер, у якому Остап чує голос коханої, що загибла заради нього, його тіло, постраждавше у боротьбі за життя та розбите серце..
Объяснение:
Ось, відредагуй, якщо треба
2) Товариші поводились з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним, а проте виповлювали його розкази точно, швидко і так весело та радо, немов і самі без розказу були би в тій хвили зробили те саме. (Максим Беркут)
3) Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у сміливості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами. (Мирослава)
4) Се був сивий, як голуб, звиш 90‑літній старець, найстарший віком у цілій громаді. Батько вісьмох синів… Рани ніякий знахар не вмів так скоро і гар-но зарадити, як він. (Захар Беркут)