З погляду літературного напряму образи можуть бути: класицистичними (Тартюф, Гарпагон Мольера), романтичними (Мцирі Лермонтова, Тарас Бульба Гоголя). символічними (каменярі, вічний революціонер І. Франка). алегоричними-(у байках, притчах, прислів’ях, приказках, загадках. Вовк втілює зажерливість і тупість, лисиця — хитрість, осел — упертість). За своїм характером образи можуть бути: трагічними (Гамлет, Ромео і Джульетта, Король Лір Шекспіра), комічними (Коробочка, Собакевич М. Гоголя). За місцем у творі образи можуть бути головними (Онєгін і Тетяна в романі О. Пушкіна «Євгеній Онєгін») другорядними (Ленський і Ольга) епізодичними. За ставленням автора образи можуть бути: позитивними (у комедії Івана Карпенка-Карого «Хазяїн» Золотницький, Соня, Калинович — позитивні образи) негативними (Феноген, Ліхтаренко — негативні) За творення (типом асоціювання) образи ділять на зорові, слухові, дотикові, смакові, запахові. За рівнем художнього узагальнення розділяють мікрообрази (тропи, фігури, фоніка), макрообрази (характери, символи, картини), мегаобрази (Всесвіт, природа, буття, Людина). За предметом змалювання образи поділяються на: образи-персонажі (Іван Палійчук, Марія Гутснюк з повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»); образи-пейзажі (картина літнього поля у новелі М. Коцюбинського «Intermezzo»); образи-речі (кухоль, віник, мотовило у повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»); образи-емоції (радість, любов, ненависть, гнів); образи-поняття (честь, слава, обов’язок, доля). За типом співвідношення між чуттєвим образом та його ідеєю образи ділять на: автологічні металогічні
Автологія (грецьке autos — сам, logos — слово) — вживання слів у прямому значенні. Автологічний образ називають «самозначущим», «самодостатнім», частіше — образом-типом.
У металогічному (грец. meta — через, після, logos — слово) образі чуттєвий образ та ідея належать до різного кола явищ. Так, природа у творах письменника розкриває людські переживання. Звірі і речі в байках відтворюють людські стосунки.
Матвей Парижский (ок. 1200 - 1259) : "Природа вложила в сердце каждого человека желание знания. Человек без образования, без воспоминания о совершившихся событиях впадает в ту тупость, которая свойственна животным. Его прозябание можно уподобить положению человека, заживо погребенного. Если вы забудете и презрите тех, кто умерли давно и оставили вас, кто вспомнит о вас самих?... Жить, избегая примера злых, следуя шаг за шагом примеру добрых.. . вот истинная цель книг, вот верное изображение обязанностей человека".
Давніх русичів я уявляю міцними, кремезними, з орлиним поглядом. Ходили вони статечно, з гідністю тримаючи голову. Хода була некваплива, тиха, вони сторожко дослухалися до всіх довколишніх звуків: ворог міг з'явитися будь-якої миті. І взагалі, слід пам'ятати, що тоді мирного часу майже не існувало. Якщо й були хвилини радощів на честь якоїсь події чи свята, то все одно мали бути ті, хто пильнував за спокоєм своєї общини чи навіть просто своєї сім'ї.
Наші пращури шанували свою родину, особливо старших, з великою повагою ставилися до природи, поклонялися їй, мали своїх богів, що уособлювали сили природи. Головним богом був для них — Дажбог, а допомагали йому Коляда — мати Сонця, Перун — бог грому й блискавки, Сварог — бог світла, Стрибог — бог вітрів.
Мені здається, що ми б могли багато чому повчитися у наших предків, особливо стосовно природи. Ми так сплюндрували землю, що вона починає ображатися на нас. А те, що земля — свята, її не можна бити, плювати на неї, — це залишилося в повір'ях та приказках. Нам частіше треба згадувати наших пращурів, пам'ятати їх життєву мудрість. Бо досвід, який дійшов до нас із глибини віків , до нам краще жити в цьому прекрасному, але ж складному світі.
Автологія (грецьке autos — сам, logos — слово) — вживання слів у прямому значенні. Автологічний образ називають «самозначущим», «самодостатнім», частіше — образом-типом.
У металогічному (грец. meta — через, після, logos — слово) образі чуттєвий образ та ідея належать до різного кола явищ. Так, природа у творах письменника розкриває людські переживання. Звірі і речі в байках відтворюють людські стосунки.