Порівняння: високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в Синопу, а у Царгород, хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;
Думи та історичні пісні мають чимало спільного. По-перше, і думи, історичні пісні зазвичай відтворюють певні історичні події окремої епохи та є своєрідним історичним документом. Тобто воно об’єднані тематично. Зазвичай історики відтворюють події, складаючи реальне уявлення про неї, саме з творів цих жанрів. По-друге, окрім відтворення історичних подій, у творах діють і історичні постаті. По-третє, думи та історичні пісні об’єднує епічність. Обидва жанри мають сюжет та носять оповідний характер. Отже, думи та історичні пісні мають такі спільні риси: тематику, наявність історичних постатей,епічність.
Історичні пісні,як і думи,присвячені конкретним історичним подіям,оспівуванню історичних осіб. Найдавнішими з них є пісні,пов*язані з добою козаччини,зокрема-”Пісня про Байду”,що змальовує народного улюбленця Байду Вишневецького,який потрапив у неволю і,зазнавши страшних катувань,не зрадив свою Батьківщину. Історичні пісні — це фольклорні твори, присвячені певній історичній події, чи відомій історичній постаті.
Ду́ма — ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI—XVIII століть. Дума (козацька дума) — жанр суто українського речитативного народного та героїчного ліро-епосу, який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні. головні властивості дум:громадське значення змісту;елегичний характер змісту;сумний мотив співу;журливе похитування співця при виконанні.
Жанр: ліро-епічна поема.
Тема: зображення морського походу запорозьких козаків під проводом Івана Підкови проти турецьких завойовників.
Ідея: уславлення мужності та героїзму запорожців та Івана Підкови.
Головна думка: мужністю та героїзмом здобувається у боротьбі незалежність.
Художні засоби.
Епітети: високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси.
Порівняння: високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в Синопу, а у Царгород, хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;
Персоніфікація: ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє.
Метафора: внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє.
Анафора: "Було колись...", "високії ті могили...".
Гіпербола: «Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє», «Висипали запорожці — Лиман човни вкрили», «Кругом хвилі, як ті гори: Ні землі, ні неба».
Сталі епітети: «біле тіло», «синє море», «високі могили».
Контрасти: «Було колись — запорожці вміли пановати». «Минулося — осталися могили на полі».
Звертання: «Ануте, хлоп'ята», «отамани, панове молодці …», «Добре, батьку, отамане»;
Риторичне звертання: «Грай же, море».
Оклики: «Ануте, хлоп'ята, на байдаки!», «Море грає – ходім погуляти!», «… поїдем у гості!», «Добре, батьку отамане вам!»
Риторичні оклики: «Грай же, море!», «Нехай ворог гине!».
Паралелізм: «Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє». «Висипали запорожці – лиман човни вкрили».