Життєві цінності людини не тільки визнаються більшістю свідомих громадян, а й державою, а також міжнародним співтовариством, які представляються міжнародними міжурядовими організаціями. Всі ці цінності закріплені в законодавствах країн і актах міжнародних організацій, до цих цінностей відносяться життя і здоров’я людини, різні соціальні та суспільні цінності та багато іншого. Але в цілому питання з цінностями ускладнюється через те, що кожна людина має якісь власні та індивідуальні цінності, і вважає їх найбільш важливими особисто для себе. На жаль, не всі люди розумні і мудрі, а тому деякі з них поділяють фальшиві цінності. Тому питання дослідження і поділу істинних і фальшивих цінностей у житті людини дійсно актуальне.
Справжні цінності для людини необхідно визначати з точки зору вічності. Вічні цінності, ті, які були актуальні протягом всієї історії, і ті, які були завжди важливі і навіть невід’ємні для людей, і є істинними. До таких дійсно можна віднести цінність життя людини. У всі часи життя було і вважалося найбільшою цінністю, а смерть сприймалася як очевидне зло. Люди готові на самі сміливі вчинки, щоб зберегти своє життя і життя своїх близьких. Важливо зауважити, що для кожної людини повинна бути цінне не тільки власне життя, а й життя його близьких. На друге місце після життя в шкалі цінностей необхідно поставити любов. Життя людини дуже непросте, в ньому постійно необхідно вносити щось цікаве, щоб воно не ставало нестерпним. Саме любов наповнює людське життя змістом, вносить в життя істотну різноманітність, і тому настільки цінна.
Фальшиві цінності, точно так само, як і істинні, кожен в змозі визначити для себе сам, але все ж дещо необхідно вказати. Думається, що в сучасному світі перебільшена цінність грошей. Без їх великої кількості прожити, звичайно, складно, але цілком можливо, і таке життя цілком може бути щасливим. Безумовною фальшивою цінністю є статус у суспільстві. У сучасному світі всі люди визнаються рівними, тому прагнення одних стати вище за інших завдяки якимось штучним чинникам є фальшивим.
Родилась 19 марта 1930 года в Ржищеве, Украинской ССР, в семье учителей. В 1936 году семья переехала в Киев, где Лина окончила среднюю школу № 123. Училась в Киевском педагогическом институте, Литературном институте имени А. М. Горького, который окончила в 1956 году.
Лина Костенко была одной из первых и наиболее примечательных в плеяде молодых украинских поэтов, выступивших на рубеже 1950—1960-х годов.
Сборники её стихов «Лучи земли» (1957) и «Паруса» (1958) вызвали интерес читателя и критики, а книга «Путешествия сердца», вышедшая в 1961 году, не только закрепила успех, но и показала настоящую творческую зрелость поэтессы, поставила её имя среди выдающихся мастеров украинской поэзии.
