Покров Пресвятой Богородицы — это великий старинный христианский праздник, который символизирует чудесное явление Матери Божьей в период осады Константинополя в Влахернском храме. Этот праздник еще означает знамение о благодати Господа.Покров Пресвятой Богородицы
Сама икона Покров Пресвятой Богородицы изображает шествие к по облакам на небеса. Возглавляет процесс пути на небеса Богоматерь, которая держит на руках не больших размеров покров. За Матерью Божьей следуют сонмы святых. Данный священный образ символизирует заступничество Небес за человеческий род.
Значение иконы «Пресвятой Покров» С древних трактатов известно, что празднование данного святого образа началось в 1164 году, благодаря указу князя Андрея Боголюбского. В 910 году руссы и болгары осадили Константинополь. Императором Византии на то время был Лев Философ. Нападение на Византию в те времена редкость не было. Регулярные набеги совершали все соседние государства, а также племена язычников и мусульман.
В ночь осады города множество местных жителей отправились искать в местный храм. Среди этих христиан был святой Андрей, которому и принадлежат слова этого великого свидетельства. В четыре часа ночи святой поднял голову и увидел в воздухе Матерь Божью в окружении сонма святых: апостол Иоанн богослов и святой Иоанн Креститель.
Матушка стала на колени и начала слезно молится за христиан, которые живут верой Бога. Пресвятая Дева очень долго молилась, а потом подошла к алтарю, сняла свой омофор (покров) и накинула его над всеми, кто в тот момент молились в церкви. Не доверяя своим глазам, Андрей спросил у Епифания: «Видишь, ли ты Царицу Небесную, которая молится за нас»? Епифаний ответил: «Вижу и ужасаюсь».
Далее Богородица закончила молиться и исчезла со своими сопровождающими и омофором. А у всех кто это видел, осталось ощущение спокойствия, покоя в душе и благодати. А воинство, которое осадило Царьград, было разметано вихрем. Так был Константинополь.
В XX столетии праздник Покров становится частью традиции православной церкви. Говорят, что икона Покрова Богородицы во время нападений врагов и недоброжелателей. Некоторые священнику утверждают, что образ Покрова Богородицы Грецию от завоевания во время Второй мировой войны.
До календарно-обрядової поезії належать колядки та щедрівки, веснянки, русальні, жниварські пісні. У родинно-побутових піснях відтворено всі найважливіші вияви сімейного життя. Основні їх теми такі: щасливе й нещасливе подружнє життя, вірність і зрада, удівство, сирітство, трагічні випадки, перебування на чужині, стосунки між членами родини (між батьками і дітьми, братами і сестрами, свекрухою і невісткою, мачухою та нерідними дітьми тощо). Різновидами родинно-побутових пісень є колискові, танцювальні, жартівливі тощо. Особливо численні пісні про кохання і події, що пов’язані з ним (закоханість, побачення, вірність, зрада, суперництво, ревнощі, розлучення з милим (милою), тугу за коханим (коханою) та ін.). Соціально-побутові пісні відтворюють громадське життя в усіх його виявах, зокрема стосунки між людьми різних в суспільства. Сюди належать пісні козацькі, про кріпацтво, чумацькі, рекрутські й солдатські, бурлацькі (наймитські), стрілецькі.
Справжній митець, Маруся наділена даром глибше й гостріше за інших відчувати світ, близько перейматися людськими радощами і стражданнями. Вона щира, довірлива й незахищена. Маруся з її етичним максималізмом стоїть над житейськими марнотами і брудом, вище дрібних амбіцій, заздрощів, прагматичного розрахунку. На відміну від Гриця, її не лякають матеріальні нестатки. Своїм високим благородством Маруся, навіть віддана на глум і осуд юрби, здатна викликами в людей шанобливий захват:
Злочинниця — а так би й зняв би шапку.
На смерть іде, — а так би й поклонивсь.
При всій своїй безпосередності Маруся мудра і добре бачить людські вади. Вона намагається зрозуміти і по змозі виправдати негідні вчинки людей, не бере на себе права осуджувати їх. Зате себе судить якнайсуворіше. Не може простити собі, що так пізно розгледіла Гриця, який виявився не тим, кого вона любила.
Образ Марусі Чурай зливається з образом України через те, що в ній втілені кращі моральні риси українського народу, його найвищі духовні злети. Героїня є причетною до важливих подій періоду боротьби українського народу за незалежність в середині XVII століття. Поетеса неодноразово вказує, що сам гетьман Хмельницький
дивував, безмірно дивував, —
що от скажи, яка дана їй сила,
щоб так співати, на такі слова!
За ставленням до Марусйної пісні, яка сприймається мов символ народного генія, і поділяються герої роману Ліни Костенко. Це одна з ознак соціального розшарування.
З одного боку, "Таку співачку покарать на горло, — та це ж не що, а пісню задушить!" — ставлення Богдана Хмельницького, "Пісень немає — і мене нема" — самої Марусі Чурай, а з іншого — "При чому тут пісні?" — Горбаня, "Це щось для дівки, синку, височенько. Не вірю, щоб складала це вона" — старої Бобренчихи.
Боротьба протилежних уявлень про життєві цінності витримана поетесою в усьому романі. А оте Грицеве — Марусі: "Затям, любов любов'ю, а життя життям". 1 справді, якого тільки лиха не зазнавала наша багатостраждальна земля... Отож, як вижити тим, хто віддає все життя, щоб протистояти цьому лихові?! Крім соціального розшарування тут ще відбувається винищення кращої частини нації — адже всі її "позитивні герої" в романі гинуть. І ніби як за зниклим плем'ям інків, за ними тужить пісня Марусі Чурай. А Горбані й сьогодні своєї: "При чому тут пісні?.." Але вона живе!
Квітує калиною, пломеніюче кетягами, творчість народної поетеси на запашних лугах української ліричної пісні. Маруся Чурай — це образ, витворений народною уявою, втілений у творах письменників і науковців. Чи реальною є її постать? Хто знає. Може, це лише поетична легенда. Маруся Чурай — дівчина з легенди, цікавої і захоплюючої, що впродовж трьох віків тривожить серце, викликає подив, спонукає до роздумів про найсокровенніше.
Сама икона Покров Пресвятой Богородицы изображает шествие к по облакам на небеса. Возглавляет процесс пути на небеса Богоматерь, которая держит на руках не больших размеров покров. За Матерью Божьей следуют сонмы святых. Данный священный образ символизирует заступничество Небес за человеческий род.
Значение иконы «Пресвятой Покров»
С древних трактатов известно, что празднование данного святого образа началось в 1164 году, благодаря указу князя Андрея Боголюбского. В 910 году руссы и болгары осадили Константинополь. Императором Византии на то время был Лев Философ. Нападение на Византию в те времена редкость не было. Регулярные набеги совершали все соседние государства, а также племена язычников и мусульман.
В ночь осады города множество местных жителей отправились искать в местный храм. Среди этих христиан был святой Андрей, которому и принадлежат слова этого великого свидетельства. В четыре часа ночи святой поднял голову и увидел в воздухе Матерь Божью в окружении сонма святых: апостол Иоанн богослов и святой Иоанн Креститель.
Матушка стала на колени и начала слезно молится за христиан, которые живут верой Бога. Пресвятая Дева очень долго молилась, а потом подошла к алтарю, сняла свой омофор (покров) и накинула его над всеми, кто в тот момент молились в церкви. Не доверяя своим глазам, Андрей спросил у Епифания: «Видишь, ли ты Царицу Небесную, которая молится за нас»? Епифаний ответил: «Вижу и ужасаюсь».
Далее Богородица закончила молиться и исчезла со своими сопровождающими и омофором. А у всех кто это видел, осталось ощущение спокойствия, покоя в душе и благодати. А воинство, которое осадило Царьград, было разметано вихрем. Так был Константинополь.
В XX столетии праздник Покров становится частью традиции православной церкви. Говорят, что икона Покрова Богородицы во время нападений врагов и недоброжелателей. Некоторые священнику утверждают, что образ Покрова Богородицы Грецию от завоевания во время Второй мировой войны.