ответ:Жорстоке ставлення до кріпаків в образі інститутки показано особливо яскраво. Так “Освічена” панночка наказує дівчатам-кріпачкам силоміць привести хвору Устину до панських покоїв, щоб І вилаяти її: “Чого се ти ніжишся! Чому не йдеш служити? Ледащо ти! Постривай!
Я тобі таку кару вимислю, що ти й не бачила й не чула!” Важка цілоденна праця на панському дворі за наказом інститутки супроводжувалась бійкою, лайкою і катуванням дівчат: “Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга”, – розповідає подруга Устині, яка сама ще не видужала після панського катування. У момент своєї господарської “діяльності” поміщиця-красуня перетворювалась на потвору: “Стоока наче вона була, все бачила, всюди, як та ящірка, по хутору звивалась, і бог її знає, що в їй таке було: тільки погляне, то наче за серце тебе рукою здавить”, “Усе 5 пригнула по-своєму молода пані, усім роботу тяжку, усім лихо пекуче ізнайщла. Каліки нещасливі, діти-кришеняточка, й ті в неї не гуляли.
Діти сади замітали, індиків пасли; каліки на городі сиділи, горобців, птаство полошили, да все ж то те якось уміла пані приправляти доріканням та гордуванням, що справді здавалось усяке діло каторгою”. Необмежена влада над кріпаками робить інститутку ще жорстокішою, черствішою, бездушнішою. Коли у Катрі померла дитина, панночка зовсім не співчувала горю матері, ЇЇ цікавило лише виконання власних примх: “Чому не робиш діла? Я тобі те! Я тобі і друге!”.
Объяснение:
Ім’я Тараса Шевченка відоме всьому світові. Особливо воно близьке нам, українцям. Великий Кобзар, на мою думку, став Кобзарем тому, що не лише оспівував у своїх творах величний та героїчний дух українців різних часів, показував красу природи засобами слова, передавав звуки за поетичними образами, а й виховував власним життєвим прикладом. Не залишався байдужим до долі свого народу, бо й сам був кріпаком і, як ніхто інший, розумів труднощі буття поневоленої людини.
Для багатьох поколінь українців Тарас Шевченко – порадник і провідник у цьому швидкоплинному світі. І хоча писав два століття назад, проблеми, які він порушував у своїх творах, актуальні і сьогодні.
До Кобзаря вертаються багато поетів сучасності. Адже він писав відверто та щиро, проживав кожне слово своєї поезії, плакав та сміявся.
У моєму житті Тарас Шевченко – це взірець, до якого потрібно прагнути. Адже досягнути його поетичної майстерності не може ніхто. Та й на прикладі життя поета можна показати, хто такий справжній патріот своєї Батьківщини. А «Кобзар» - це статут і закон для всіх українців.
Отже, Тарас Шевченко – це втілення сили духу, мужності, коли кожен українець буде прагнути до висоти його думок і ідей, то буде й щасливою, вільною Україна…
