Джерело: http://dovidka.biz.ua/tsar-plaksiy-ta-loskoton-harakteristika/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Василь Симоненко написав чудову віршовану казку «Цар Плаксій та Лоскотон». Вона цікава та легко читається. Два головні герої казки зовсім різні. Мені не подобається злий цар Плаксій, він несе темряву суму. Мене захоплює веселий Лоскотон, який приносить світло радості людям.
Дядько Лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, допомагає іншим. Терплячість допомагає переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. Дорослі та діти люблять Лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». Автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах».
Зовсім іншим ми бачимо Плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». Цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. Сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. Народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. За спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці Лоскотона.
Цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям Сльозолий. А дядько Лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх».
Існує безліч різновидів любові до своєї другої половинки, до друзів, до родичів, але любов до батьків сильніше за всіх попередніх. Природа не дарма подарувала людям здатність любити. Саме завдяки цьому почуттю зберігаються сім'ї, а сім'я – це основа суспільства. Любов не знає ні часу, ні відстані. Вона живе в серці кожної людини, тому, навіть випурхнувши з гнізда батьків, діти часто повертаються, щоб просто побути поруч з татом і мамою. Про неї написано безліч творів та знято безліч фільмів, але люди продовжують створювати все нові і нові шедеври. Тому що немає нічого міцнішого любові до своїх батьків і матерів.
Любов безумовна, вона не залежить від обставин. Повага ж, на відміну від любові, властиве не всім дітям. Перші зерна поваги закладають саме батьки. Взаємини між батьком і матір'ю, їхню поведінку, ставлення до своїх батьків і безпосередньо до дітей – усе це впливає на повагу. Адже не дарма кажуть: « Як ми ставимося до батьків, як до нас будуть ставитися наші діти». В будь-якій сім'ї рано чи пізно виникають конфлікти, але від ступеня поваги один до одного залежить, як швидко і як легко ці конфлікти будуть вичерпані. Але треба і самим намагатися виховувати в собі повагу до батька і матері: рахуватися з їх думкою, поважати їх вибір, миритися з недоліками, властивими кожній людині. Адже вони прикладіть титанічні зусилля, витратили масу нервів і часу, щоб підняти нас на ноги. Ніхто і ніколи не зможе любити нас так сильно, як ці люди.
Батьки завжди нагодують і обігріють, вислухають і зрозуміють, пожертвують своїми інтересами заради нашого блага. Вони дали нам життя, і тому гідні того, щоб їх любили і поважали.