Малий Тарас чумакує.
"Літо 1824 року було дуже гарне. Небо голубе та ясне від палкого сонячного проміння, що так і ллється потоками на зелені садки Кирилівки, на білі хатини з чорними стріхами й димарями, на пишні квітники перед хатами та на блискучі церковні бані.
Тільки в хаті Шевченків невесело. Недобра мачуха побиває дітей-пасинків і проклинає їх, а вже найбільше малого Тараса.
Бачить це батько, бачить старенький дідусь, і жаль їм хлопчини.
— Невинно терпить,— каже батько.
Задумався старий дідусь, а по хвилині каже:
— А знаєш що, Грицю! Ось ти вибираєшся чумакувати, візьми й Тараса з собою...
Тарас почув таку милу новину, і мовби його на сто коней посадили. Поїде, світа побачить, степи, козацькі могили. І пригадує собі, як то він уже «їхав з чумаками», тому чи не чотири роки вже буде, тоді, як він ішов до «залізних стовпів».
На другий день раненько батько з Тарасом поснідали, сіли на віз, перехрестилися і... воли рушили. Минають поля, гаї, села, а ось уже й місто біліє перед ними.
— Що це за місто? — питається в батька Тарас.
— Гуляйполе,— відповідає батько.
І знов села, поля, хутори. При дорозі буйна трава. Батько спиняє воли, випрягає, пускає їх на пашу.
— Обідатимемо, сину,— каже. Сідають на возі, обідають.
— То вже степ, тату?
— Ні, Тарасе, це ще не степ, але ось як виїдемо в Херсонщину, то вже почнеться справжній степ, широкий, буйний. Тільки то вже не те, що було колись, тепер уже багато степу зорали, замість тирси пшениця шумить.
Тарас не дивиться на міста, його очі біжать дальше — за річку Тикич, у степ безмежний.
— А це вже справжній степ? — допитується знову Тарас.
— Так, це вже степ,— відповідає батько.
Віз котиться широким шляхом, а обабіч шляху шумлять високі трави, що вже почали жовкнути від палючого сонця. Тарас бігає зором по степу якось розмріяно. А по хвилині питається:
— Тату, то тут жили запорожці?
— Так, кажуть старі люди, що тут була запорозька вольниця,— відповів батько.
А Тарас уже не допитується, задумався. Його уява малює йому буйних, чубатих запорожців, як вони ганяються степом, здоганяють татар, що везуть ясир з України, заводять бій з татарами, бранців визволяють. А потім копають могилу товариству, що впало в бою, і сиплять високу-високу. Все так, як дідусь оповідав, а дідусь знає, бо пам'ятає і запорожців, і гайдамаків".
1.Крутити хвостом – вдаватися до нечесних вчинків.
2.Крутитися, як білка в колесі – бути постійно зайнятим.
3.Стріляний горобець – про людину, яка багато зазнала у житті.
4.Пекти раків – червоніти від сорому.
5. Знати на зубок
Знати де раки зимують
Знати як облупленого
Знати як своїх п’ять пальців
6.Душі не чути – самовіддано любити.
7.Підсунути свиню – зробити неприємність.
8.Бігати як курка з яйцем – приділяти незаслужену увагу.
9.Укрутити хвоста – приборкати, домогтися послуху.
10. Ходити іменником
Ходити в шорах
Ходити на поводку
Ходити по миру
11. Аби з рук – через пень колоду.
12. Ламаний гріш – нікуди не годиться.
13. У рот води набрати – ні пари з уст
14. Поставити крапку – здати в архів.
15. Стояти кліком в горлі
Стояти на смерть
Стояти горою
Стояти над душею
16.Пашіти вогнем – Пекти раків.
17.Показати очі – вистромляти носа.
18.Попасти на слизьке – Влипнути як муха в мед.
19.Приставати реп’яхом – наступати на горло.
20. На вітер кидати
Камінчик в горло кидати
Слів на вітер не кидати
Тінь кидати кидати
21.Верати нісенітницю – говорити беззмістовно.
22.Ридма ридати – захлинатися від плачу.
23.Не покладати рук – працювати багато й старанно.
24.Наливатися кров’ю – червоніти від злості, напруження.
25. Високо НЕСТИ голову.
НЕСТИ ахінею.
Ледве ноги НЕСТИ.
НЕСТИ тяжкий хрест.
26.Дісталося на горіхи – мати від кого-небудь покарання.
27.Загрібати жар чужими руками – привласнювати наслідки чужої праці.
28.З легким серцем – без роздумів, без тривоги.
29.Замилювати очі – обдурювати кого-небудь.
30.Стріляний птах – битий вовк.
31.Прикусити язика – води в рот набрати.
32.Мокре місце залишилося – як корова язиком злизала.
33.Збитися з пуття – ступити на похилу стежку.
34. проковтнути язика
тримати язика за зубами
язик без кісток
висолопити язика
35.Позбавляти когось упевненості в собі – вибити з сідла.
36.Марносподіватися повернути те, чого вже нема – Шукати вчорашнього дня.
37.Дозорієнтувати, заплутати кого-небудь – збити з пантелику.
38.Переводити розмову на щось інше – заговорювати зуби.
39.Уставляти клепку – напучувати.
40.Сісти на голову – знахабніти.
41.Чухати потилицю – задумуватися.
42.Уставляти палиці в колеса – заважати.
43. Без тижня день – недавно.
44. Вискочити на сухе – уникнути покарання.
45. Спуститися з небес на землю – сприймати дійсність за реальне.
46. У свою шкуру не потовпитися – бути дуже товстим.
47. Викладати карти – розповідати, нічого не приховуючи.
48. Відвести душу – довіритися.
49. Замазати рота – змусити замовкнути.
50. Кадити фіміам – вихваляти кого – небудь.
51. бити лихом об землю – бути оптимістом.
52. Витрачати порох – докладати всіх зусиль для досягнення мети.
53. Дерти кирпу – триматися гордовито.
54. розуму не позичати – про розумну людину.
55. Продавати зуби – сміятися.
56. Витикати носа – з’являтися.
57. Два чоботи на одну ногу – бути схожим між собою світоглядом.
58. Немов з мармуру виструганий – величний.
59. Взяти голими руками – зробити нескладну справу.
60. Ускочити вище халяв – набратися неприємностей.
61. Ганяти вітер по світу – ледарювати.
62.Давати хропака – спати.
63. Вуха пухнуть – нестерпно
64. Брати за горлянку – вчепитися.
65. П’ята колона – зайва до
66. Мастити п’яти салом – підлещуватися.
67. Вбивати в колодочки – підростати.
68. Заткнути за пояс – перевершити.
69. Вискочити на сухе – уникнути кари.
70. Зачепити за живе – дошкулити.
71. Вискалити зуби – сміятися.
72. Аж дим іде – інтенсивно.
73. Заливати за шкуру сала- дошкуляти комусь.
74. Копилити губу – пишатися.
75. Колоти очі – докоряти.
76. Викинути колінце – здійснити щось несподіване.
77. Яз за водою піти – зникнути безслідно.
78. Закрутити веремію – наробити крику.
79. Жувати жуйку – набридливо повторювати те саме.
80. Ламати слово – відмовлятися від сказаного.
81. Битий жак – досвідчений.
82. Важким духом дихати – гніватися.