Порівняння Федька та Толі «Федько-халамидник» Походження Федька та Толі. Федько був сином бідних робітників Толя — син хазяїна того будинку, де жила Федькова родина. Непосидючість Федька і делікатність Толі. У Федькові ніби біс вселився. Він був непосидючим, любив бешкетувати, лазити по дахах будинків або сидіти на воротах. «Спокій був його ворогом». Толя ж був дитиною ніжною, смирною, соромливою. На вулицю виходив завжди чистеньким, посміхаючись своїми невинними синіми очима. Стосунки з батьками. На Федька часто скаржилися його однолітки, і батько, прийшовши з роботи, часто його бив. «Вибивши «сибіряку», батько виймає з кишені дві або три копійки й дає йому» за те, шо завжди говорить правду. Толина мати мало не непритомніла, бачачи, шо її син водиться з Федьком. Толя завжди починав плакати і говорити, що в усьому винен Федько. Благородство Федька і підлість Толі. Федько врятував Толю, допомігши йому з крижини вибратися на берег. А потім, бачачи переляканого Толю, може, вперше збрехав, взявши на себе вину. Толя ж тулився до матері, яка милувала його і жаліла. Він сказав, шо Федько штовхнув його на кригу. Через Толю покарали безвинного Федька, через Толю Федько застудився і помер. А Толя ше у бідної Федькової матері виманив чижика. Моє ставлення до хлопців. Мені подобається Федько своєю правдивістю, відвертістю, готовністю прийти на до у скрутну хвилину. Шкода, шо він помер. А байдужий до чужого горя безсердечний і брехливий Толя живе.
Остап був хоробрий у бою, але в той же час і обачний. Він умів знайти вихід із скрутного становища, притому з користю для своїх. Навіть прискіпливий Тарас Бульба подейкували: «О, так цей буде з часом добрий полковник! Їй-богу, буде добрий полковник, та ще такий, що й батька за пояс заткне! » Андрій же летів у бій, не відчуваючи нічого. Його одурманювали свист куль, блиск шабель, брязкіт зброї. Він мчав з шаленою хоробрістю, і, де не зміг би перемогти старий козак, він виходив переможцем. І про молодшого сина Тарас говорив: «І це добрий, ворог б його не взяв, вояка; НЕ Остап, а добрий, добрий вояка ».
Остап був хоробрий у бою, але в той же час і обачний. Він умів знайти вихід із скрутного становища, притому з користю для своїх. Навіть прискіпливий Тарас Бульба подейкували: «О, так цей буде з часом добрий полковник! Їй-богу, буде добрий полковник, та ще такий, що й батька за пояс заткне! » Андрій же летів у бій, не відчуваючи нічого. Його одурманювали свист куль, блиск шабель, брязкіт зброї. Він мчав з шаленою хоробрістю, і, де не зміг би перемогти старий козак, він виходив переможцем. І про молодшого сина Тарас говорив: «І це добрий, ворог б його не взяв, вояка; НЕ Остап, а добрий, добрий вояка ».
