Повість м. коцюбинського "дорогою ціною" присвячена життю українського народу на початку xix ст. у повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. опинившись в неволі, трудове селянство, "як дикий тур, загнаний, знесилений", не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за дунай, де після зруйнування запорозької січі 1775 року було засновано задунайську січ. але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до сибіру, то "одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину". і невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні. головні герої повісті — остап та соломія — кохали одне одного. але для пана вони, як й інші кріпаки, були "товаром", тому він розлучив їх і видав заміж соломію за свого хурмана. пан катував нагаями дідуся остапа, збирався забити самого остапа за його сміливе слово. все це спричинило до втечі. остап мав на меті жити поміж вільних людей, а соломія мріяла оселитися у слободі, господарювати та піклуватися про остапа. цим мріям не судилося здійснитися. остап і соломія були не поодинокі у бажанні здобутися волі: цілими родинами бігли від кривди та знущання селяни, підтримуючи одне одного. важким був шлях за кордон. але й за кордоном їх не чекала бажана воля: спочатку остапа було поранено, потім соломія і остап потрапили у циганське злодійське гніздо, через що остапа забрали до в'язниці та збирались відправити назад до пана. соломія не уявляла собі життя без остапа, тому хотіла визволити його. для цього вона склала план і разом з іваном котигорошком спробувала відбити остапа у турків, коли вони перевозили його через дунай. але ця спроба визволити остапа закінчилася загибеллю соломії та івана. остап залишився живий. на все життя на його тілі зосталися сліди мордувань від пана, москалів, турків. втрата соломії була для нього втратою половини душі. гірке, самотнє життя прожив остап, чекаючи часу об'єднання з другою половиною себе у потойбічному світі.
Григорій Прокопович Бідняк (1993) - український поет. Заслужений працівник культури України. Твори: "Слово для спраглих", "З Україною в серці","в стражданні та любові","Молитва перед іконою України", "99 елегій і одне життя" та інші. Ганна Світличка (1939-1995) - народилась у Павлограді. Твори: "Стежки неходжені весняні","Золоте перевесло",Сонячні причали","Дозрівання","Кольори"",Доброго ранку»,«Літозбір»,«Кордони серця»,«Сьогодні і завтра»,«Зором серця»,«Свято калини» Ну, хоть что-то. Надеюсь, это тебе если нет - прости.
1) У творі "Різдво" Богдан-Ігора Антонича багато символічних та метафоричних образів : сани є українським аналогом ясел - "Народився бог на санях", лемки у творі є аналогами вохвів - "Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий", золотий горіх - символ нового життя, а місяць є симолом батьківщии - "У долоні у Марії місяць — золотий горіх" 2) Осип Турянський поклав історичний матеріал Першої світової війни у своєму творі "Поза межами болю". Також, приділив велику увагу людським почуттям та вічним цінностям.
